Артист - Михаил Шуфутинский

Как трудно превозмочь себя, не притворяться и не лгать,

И ночью тихо повторять: «Талант для всех, а боль моя».

И горечь всю до дна испить, на сцену снова выходить,

И петь, как пел я, и любить, обиду в сердце позабыв.

Припев:

Как мне сегодня петь, как мне собой владеть, как рассказать, что сердце мне

тревожит?

Пусть переполнен зал, пусть слезы на глазах — артист себе принадлежать не может!

Как мне сегодня петь, как мне собой владеть, как рассказать, что сердце мне

тревожит?

Пусть переполнен зал, пусть слезы на глазах — артист себе принадлежать не может!

Как трудно быть самим собой, не повторив других ни в чем.

Бурлить рекой, а не ручьем, с самим собой вступая в бой.

Но верен я судьбе своей, она до капельки моя!

Вот потому сегодня я пою, желая счастья ей.

Припев:

Как мне сегодня петь, как мне собой владеть, как рассказать, что сердце мне

тревожит?

Пусть переполнен зал, пусть слезы на глазах — артист себе принадлежать не может!

Как мне сегодня петь, как мне собой владеть, как рассказать, что сердце мне

тревожит?

Пусть переполнен зал, пусть слезы на глазах — артист себе принадлежать не может!

Як важко перемогти себе, не прикидатися і не брехати,

І вночі тихо повторювати: «Талант для всіх, а мій біль».

І гіркоти всю до дна випити, на сцену знову виходити,

І заспівати, як співав я, і любити, образу в серці забувши.

Приспів:

Як мені сьогодні співати, як мені володіти, як розповісти, що серце мені

турбує?

Нехай переповнений зал, нехай сльози на очах — артист собі належати не може!

Як мені сьогодні співати, як мені володіти, як розповісти, що серце мені

турбує?

Нехай переповнений зал, нехай сльози на очах — артист собі належати не може!

Як важко бути самим собою, не повторивши інших ні в чому.

Вирувати річкою, а не рукою, з самим собою вступаючи в бій.

Але вірний я долі своєї, вона до крапельки моя!

Ось тому сьогодні я співаю, бажаючи щастя їй.

Приспів:

Як мені сьогодні співати, як мені володіти, як розповісти, що серце мені

турбує?

Нехай переповнений зал, нехай сльози на очах — артист собі належати не може!

Як мені сьогодні співати, як мені володіти, як розповісти, що серце мені

турбує?

Нехай переповнений зал, нехай сльози на очах — артист собі належати не може!