А ты себя побереги - Михаил Шуфутинский

Я живу пристойно и гляжу спокойно

На бегущей жизни суету.

Пусть порой мне больно только б ты достойно

Берегла свою бы красоту.

Только б ты смеялась, нежно улыбалась,

Забывая горькое житьё.

Только бы морщинки словно паутинки

Не легли на личико твоё.

Только бы морщинки словно паутинки

Не легли на личико твоё.

Припев:

А ты себя побереги.

Ты душу мне не береди,

Ты душу мне не береди.

А что там будет впереди, кто знает, бог один суди,

Ты только душу, душу мне не береди.

Что же ты, родная, смотришь, как чужая, —

Думаешь другая у меня.

Для другой, послушай, я вчерашний ужин,

Для тебя я полон весь огня.

Только б ты любила и не разлюбила,

А что раньше было — на том крест.

Только б обнимала, жарко целовала,

Принимала вновь таким как есть.

Только б обнимала, жарко целовала,

Принимала вновь таким как есть.

Припев:

Только б ты смеялась, нежно улыбалась,

Забывая горькое житьё.

Только бы морщинки словно паутинки

Не легли на личико твоё.

Только бы морщинки словно паутинки

Не легли на личико твоё.

Ты только душу, душу мне не береди…

Я живу пристойно і дивлюся спокійно

На біжить життя суєту.

Нехай часом мені боляче тільки б ти гідно

Берегла свою би красу.

Тільки б ти сміялася, ніжно посміхалася,

Забуваючи гірке життя.

Тільки б зморшки ніби павутинки

Не лігли на личко твоє.

Тільки б зморшки ніби павутинки

Не лігли на личко твоє.

Приспів:

А ти себе побережи.

Ти душу мені не береди,

Ти душу мені не береди.

А що там буде попереду, хто знає, бог один суди,

Ти тільки душу, душу мені не береди.

Що ж ти, рідна, дивишся, як чужа,—

Думаєш інша у мене.

Для іншої, послухай, я вчорашня вечеря,

Для тебе я повний весь вогню.

Тільки б ти любила і не розлюбила,

А що раніше було на тому хрест.

Тільки б обіймала, жарко цілувала,

Приймала знову таким, як є.

Тільки б обіймала, жарко цілувала,

Приймала знову таким, як є.

Приспів:

Тільки б ти сміялася, ніжно посміхалася,

Забуваючи гірке життя.

Тільки б зморшки ніби павутинки

Не лігли на личко твоє.

Тільки б зморшки ніби павутинки

Не лігли на личко твоє.

Ти тільки душу, душу мені не береди…