Белый налив - Михаил Шелег

Вспомню детство порой: дом над тихой рекой,

И туман у раскидистых ив…

А в саду, перезрев, лунной ночью с дерев

На траву падал Белый Налив.

Белых яблок бока, словно из молока,

Словно луны притихли в траве…

И застыв у окна, я смотрю как Луна,

Белым яблокам свой дарит свет.

И застыв у окна, я смотрю как Луна,

Белым яблокам свой дарит свет…

Детство мое, лето в деревне,

Звездная ночь над рекой.

Издалека ветви деревьев,

Машут мне грустно листвой.

И, уснув, видел сон, как лечу, невесом,

Под какой-то неясный мотив.

А в саду, перезрев, лунной ночью с дерев,

На траву падал Белый Налив.

Так и вижу с тех пор, ночи лунной узор,

И таинственный сказочный сад.

Но он так далеко, этот сад над рекой,

Где в траве луны белые спят…

Но он так далеко, этот сад над рекой,

Где в траве луны белые спят…

Детство мое, лето в деревне,

Звездная ночь над рекой.

Издалека ветви деревьев,

Машут мне грустно листвой.

Детство мое, лето в деревне,

Звездная ночь над рекой.

Издалека ветви деревьев,

Машут мне грустно листвой.

Згадаю дитинство часом: будинок над тихою річкою,

І туман у розлогих верб...

А в саду, перезрівши, місячної ночі з дерев.

На траву падав Білий Налив.

Білих яблук боки, немов із молока,

Мов місяць притихли в траві…

І застигши біля вікна, я дивлюся як Місяць,

Білим яблукам свій дарує світло.

І застигши біля вікна, я дивлюся як Місяць,

Білим яблукам свій дарує світло.

Дитинство моє, літо в селі,

Зоряна ніч над річкою.

Здалеку гілки дерев,

Махають мені сумно листям.

І, заснувши, бачив сон, як лечу, невагою,

Під якийсь неясний мотив.

А в саду, перезрівши, місячної ночі з дерев,

На траву падав Білий Налив.

Так і бачу з тих пір, ночі місячний візерунок,

Таємничий казковий сад.

Але він так далеко, цей сад над річкою,

Де в траві місяця білі сплять...

Але він так далеко, цей сад над річкою,

Де в траві місяця білі сплять...

Дитинство моє, літо в селі,

Зоряна ніч над річкою.

Здалеку гілки дерев,

Махають мені сумно листям.

Дитинство моє, літо в селі,

Зоряна ніч над річкою.

Здалеку гілки дерев,

Махають мені сумно листям.