Сорок тысяч вёрст - Михаил Бублик

Я напился тишиной, сотни раз гулял во сне.

То ли вечер над рекой, то ли наказание.

Небеса мои чисты, только в них летаю я.

Я боялся высоты и себя незнания.

Припев:

Сорок тысяч верст посреди домов.

Я не устаю, просто не готов.

Сорок тысяч верст и изгнание.

Новую любовь подарите мне.

Жизнь расписана до дна и бомбят со всех сторон.

Задержалась бы весна и осталась на потом.

Выбегал и побеждал, снова прятался за грунт.

Я не знаю, что искал.

Я среди холодных вьюг.

Припев:

Сорок тысяч верст посреди домов.

Я не устаю, просто не готов.

Сорок тысяч верст и изгнание.

Новую весну подарите мне.

Города и поезда, видел много и всего.

Но не слышал слова: «Да», того, настоящего.

Без любви я засыпал.

Был без Бога нелюдим.

То ли видел, то ли спал… Или не было любви?

Припев:

Сорок тысяч верст посреди домов.

Я не устаю, просто не готов.

Сорок тысяч верст и изгнание.

Новую любовь подарите…

Я напився тишею, сотні разів гуляв уві сні.

Чи то вечір над річкою, чи то покарання.

Небеса мої чисті, тільки в них літаю я.

Я боявся висоти і себе незнання.

Приспів:

Сорок тисяч верст серед будинків.

Я не втомлююся, просто не готовий.

Сорок тисяч верст і вигнання.

Нове кохання подаруйте мені.

Життя розписане до дна і бомбять зі всіх сторін.

Затрималась би весна і залишилася на потім.

Вибігав і перемагав, знову ховався за грунт.

Я не знаю, що шукав.

Я серед холодних завірюх.

Приспів:

Сорок тисяч верст серед будинків.

Я не втомлююся, просто не готовий.

Сорок тисяч верст і вигнання.

Нову весну подаруйте мені.

Міста і поїзди, бачив багато і всього.

Але не чув слова: «Так», того, справжнього.

Без кохання я засинав.

Був без Бога нелюдимий.

Чи то бачив, чи спав… Чи не було кохання?

Приспів:

Сорок тисяч верст серед будинків.

Я не втомлююся, просто не готовий.

Сорок тисяч верст і вигнання.

Нове кохання подаруйте…