Самообман - Михаил Бублик

Снова туман.

Колки иголки - вены, как спицы.

Самообман - новые люди, новые лица.

В зарослях сада: кокаин, виски;

секс и измена.

Мама, не надо!

Мама, не надо.

Белые пятна, солнечный луч, как "на измене".

На губах мята, а внутри лето - самоподмена.

Сапогом били!

Душу имели.

Душу, как с*ку!

Мало любили.

Если не веришь - протяни руку.

(И я не знаю, кто я, откуда...)

Водоворот!

И я не знаю - кто я, откуда?

Самоотвод в ожидании какого-то чуда.

Что было новью - крышу срывало, болью давило.

Стало любовью!

Но, как это мило!

Шаг до ножа.

Утро уже, а я не заметил.

Моя душа на крыше дома, на парапете!

Снова останься, хоть на минуту, хоть на мгновенье!

Я - не стесняюсь!

Я - умираю.

Я - на коленях.

Снова туман.

Колки иголки - вены, как спицы.

Самообман - новые люди, новые лица.

В зарослях сада: кокаин, виски;

секс и измена.

Мама, не надо!

Мама, не надо.

Мама, не надо!

Мама, не надо!

Мама, не надо!

Мама, не надо!

Знову туман.

Колки голки – вени, як спиці.

Самообман – нові люди, нові особи.

У чагарниках саду: кокаїн, віскі;

секс та зрада.

Мамо, не треба!

Мамо, не треба.

Білі плями, сонячний промінь, як "зрада".

На губах м'ята, а всередині літо – самозаміна.

Чоботи били!

Душу мали.

Душу, як с*ку!

Мало кохали.

Якщо не віриш – простягни руку.

(І я не знаю, хто я, звідки...)

Вир!

І я не знаю – хто я, звідки?

Самовідведення в очікуванні якогось дива.

Що було нове - дах зривало, болем тиснуло.

Стало коханням!

Але як це мило!

Крок до ножа.

Вранці вже, а я не помітив.

Моя душа на даху будинку, на парапеті!

Знов залишись, хоч на хвилину, хоч на мить!

Я не соромлюся!

Я вмираю.

Я – на колінах.

Знову туман.

Колки голки – вени, як спиці.

Самообман – нові люди, нові особи.

У чагарниках саду: кокаїн, віскі;

секс та зрада.

Мамо, не треба!

Мамо, не треба.

Мамо, не треба!

Мамо, не треба!

Мамо, не треба!

Мамо, не треба!