Дарим сердце - Михаил Бублик

Солнца затмение.

Самозабвение.

На глубине лежим.

Кто я такой скажи?

Расскажи, как мне жить.

Кто я скажи такой?

Холод и летний зной.

Почему ты со мной?

Припев:

И мы на бешеной скорости прямо в утро летим,

Первый раз в этой жизни, сделав то, что хотим.

Обходя все запреты и все поезда,

По дороге души все идем в никуда.

Обнажая свой голос и срывая фальцет,

Не найдя от любви никаких панацей,

Снова дарим кому-нибудь свое сердце.

Снова дарим кому-нибудь…

Счастье любой ценой, все поделить на ноль.

Тебя не удержать на острие ножа, некуда убежать.

На краю пропасти в наших возможностях что-то еще спасти.

Припев:

И мы на бешеной скорости прямо в утро летим,

Первый раз в этой жизни, сделав то, что хотим.

Обходя все запреты и все поезда,

По дороге души все идем в никуда.

Обнажая свой голос и срывая фальцет,

Не найдя от любви никаких панацей,

Снова дарим кому-нибудь свое сердце.

И снова дарим кому-нибудь…

И мы на бешеной скорости прямо в утро летим,

Первый раз в этой жизни, сделав то, что хотим.

Обходя все запреты и все поезда,

По дороге души в никуда, в никуда!

Обнажая свой голос и срывая фальцет,

Не найдя от любви никаких панацей,

Снова дарим кому-нибудь свое сердце.

Снова дарим кому-нибудь свое сердце.

Снова дарим кому-нибудь…

Сонце затемнення.

Самозабуття.

На глибині лежимо.

Хто я такий скажи?

Розкажи, як мені жити.

Хто я скажи такий?

Холод і літня спека.

Чому ти зі мною?

Приспів:

І ми на скаженій швидкості прямо в ранок летимо,

Перший раз у цьому житті, зробивши те, що хочемо.

Обходячи всі заборони і всі поїзди,

Дорогою душі все йдемо в нікуди.

Голячи свій голос і зриваючи фальцет,

Не знайшовши від любові жодних панацей,

Знову даруємо комусь своє серце.

Знову даруємо комусь...

Щастя за всяку ціну, все поділити на нуль.

Тебе не втримати на вістря ножа, нікуди втекти.

На краю провалля в наших можливостях щось ще врятувати.

Приспів:

І ми на скаженій швидкості прямо в ранок летимо,

Перший раз у цьому житті, зробивши те, що хочемо.

Обходячи всі заборони і всі поїзди,

Дорогою душі все йдемо в нікуди.

Голячи свій голос і зриваючи фальцет,

Не знайшовши від любові жодних панацей,

Знову даруємо комусь своє серце.

І знову даруємо комусь...

І ми на скаженій швидкості прямо в ранок летимо,

Перший раз у цьому житті, зробивши те, що хочемо.

Обходячи всі заборони і всі поїзди,

Дорогою душі в нікуди, в нікуди!

Голячи свій голос і зриваючи фальцет,

Не знайшовши від любові жодних панацей,

Знову даруємо комусь своє серце.

Знову даруємо комусь своє серце.

Знову даруємо комусь...