My Exit, Unfair - mewithoutYou

My exit, unobserved, my homesickness, absurd

I said «water,"expecting the word

Would satisfy my thirst!

Talking all about the second and third

When I haven’t understood the first.

Jonah, where’s that boat going —

Your ship set with eager sails?

There’s a swirling storm soon blowing

And no use, fishermen, in rowing from a consecrated whale!

And just like the clouds they bring a darkness and a hard rain’s gonna fall

I felt the crowds bring a loneliness and a hard rain’s gonna fall.

She always weighed me down

But, afraid I might need her, I dragged her around

(It's best to keep close sackcloth and ash in a whitewashed town)

She wore that phony smile on her face,

I guess like a bandage on a wounded place

While I kept the keys to every old lock just in case.

Rehearsed indifference tossed aside,

Our narrow arms spread wide,

«What unseen pen etched eternal things on the hearts of humankind —

But never let them in our minds?»

The clouds they brught a darkness

And a hard rain’s gonna fall

And all my laughter ends in emptiness

And a hard rain’s gonna fall.

My every medicine causes more illness

And a hard rain’s gonna fall

And until I let you go I didn’t know, you were never mine at all

But now I spend my days in ever-increasingly complicated ways

Convincing myself of the rightness of each word I say

My exit, unfair if unobserved!

My exit, unfair if unobserved!

Ya sabur, subhannallahi, a-uduhu billah minash-shaitnair-rajim, al-hamdu lillah,

bismillahir rahmanir rahim.

Мій вихід, непомічений, моя туга за домом, абсурд

Я сказав «вода», чекаючи цього слова

Задовольнить мою спрагу!

Все про друге і третє

Коли я не зрозумів першого.

Йоно, куди пливе той човен —

Ваш корабель з нетерпеливими вітрилами?

Незабаром почнеться буря

І не варто, рибалки, веслувати з освяченого кита!

І так само, як хмари, вони несуть темряву і сильний дощ

Я відчула, що натовп приносить самотність і випаде сильний дощ.

Вона завжди обтяжувала мене

Але, боячись, що вона мені знадобиться, я тягнув її за собою

(Краще тримати мішковину та попіл у побіленому місті)

Вона носила цю фальшиву посмішку на обличчі,

Мабуть, як бинт на поранене місце

Поки я на всяк випадок зберіг ключі від кожного старого замка.

Відрепетована байдужість відкинута вбік,

Наші вузькі руки широко розкинулися,

«Яке невидиме перо викарбувало вічні речі в серцях людства —

Але ніколи не допускати їх до нашої свідомості?»

Хмари вони принесли темряву

І піде сильний дощ

І весь мій сміх закінчується порожнечею

І піде сильний дощ.

Кожне моє ліки викликає більше хвороб

І піде сильний дощ

І поки я не відпустив тебе я не знав, що ти взагалі ніколи не був моїм

Але тепер я проводжу свої дні в що дедалі складнішому способі

Переконувати себе в правоті кожного мого слова

Мій вихід, несправедливий, якщо не спостерігається!

Мій вихід, несправедливий, якщо не спостерігається!

Я сабур, субханналлахі, а-удуху біллах мінаш-шайтнаір-раджім, аль-хамду ліллах,

Бісміллахір Рахманір Рахім.