Ricordo - Marlene Kuntz

«Vale pi l’eternit che raggiunger

O i secondi che da lei mi separano?»

Te lo sarai chiesto, amico angelo

Sul parapetto poco prima di buttarti gi

Ed io ti vedo risucchiato dalla crudelt

Di un’ossessione che biancheggia

Sulla tua faccia:

Cammini ipnotizzando verso l’azzurrit

E verso il ponte che si staglia

E che troneggia

Forse ti chiedi se vero che non credi

Forse rivedi te stesso fino a ieri

Dal giorno in cui sei nato

In ci che stato e non stato

Un giorno la tua voce mi chiam

Per dirmi: «Ti ricordi di Updike?

L’ho preso ed magnifico»

E mentre mi dicevi cos

Pensavo che tu, prima, mai

Avevi telefonato a me…

l’ultimo ricordo che ho di te

E so che non lo perder

Ora ti vedo rasente la rete del ponte

Gettare un’occhiata al fiume

E alle sue sponde

Il conto si rovescia

E ingolli quel che resta dell’angoscia

Un giorno la tua voce…

«Вічність коштує більше, ніж вона досягне

Або секунди, які відділяють мене від неї?»

Ти, мабуть, запитав себе, ангел друже

На парапет перед тим, як кинутися

І я бачу, що ти втягнувся в жорстокість

Про одержимість відбілюванням

на твоєму обличчі:

Ти йдеш у гіпноті до лазурі

І до мосту, який виділяється

І це домінує

Можливо, вам цікаво, чи правда, що ви не вірите

Можливо, ви бачите себе до вчорашнього дня

З того дня, як ти народився

У тому, що було і чого не було

Одного разу твій голос покликав мене

Сказати мені: «Ти пам’ятаєш Апдайка?

Я взяв, і це було чудово "

І поки ти мені так говорив

Раніше я думав, що ти ніколи

Ти подзвонив мені...

останній спогад у мене про тебе

І я знаю, що не втрачу

Тепер я бачу, як ти проглядаєш сітку мосту

Подивіться на річку

І до своїх банків

Відлік закінчився

І проковтнути те, що залишилося від муки

Одного разу твій голос...