Negli Abissi Fra I Palpiti - Marlene Kuntz

Quanti motivi per dir di te

negli abissi fra i palpiti!

Quante emozioni per scriverne,

come un pioniere partecipe

che fa ritorno da un viaggio di echi e rintocchi

in un reame di lugubri tonfi inarrestabili!

Quando tu ti rannuvoli,

e un temporale si appresta

a rovesciarti su tutti noi

come una pioggia repressa,

io sono pronto a farmi tuo ricettacolo:

per ogni goccia un oceano di empatie possibili.

L’infelicità non è che stimolo inevitabile.

La felicità non è che esito fugace.

Sei striggente eppur bellissima così come sei,

decorosa e tristemente chiusa in te.

E meglio dire che l’arte è

generosa fontana

o ritenere per giusto che

sia come una spugna,

che assorbe e s’imbeve di tutte le cose

con la curiosità e l’estasi della bontà?

Se non ti so aiutare

ad arginare la tempesta

tu lasciati consegnare

al mio tentativo migliore

di dare lustro alla tua dolorante dolcezza,

con le canzoni che concepisco intrise di te.

Скільки причин говорити про тебе

в безодні між ударами серця!

Скільки емоцій про це писати,

як піонер-учасник

повертаючись із мандрівки відлуння й курантів

у царстві скорботних нестримних ударів!

Коли ти накриваєш хмари,

і назріває буря

щоб вилити на всіх нас

як придушений дощ,

Я готовий зробити себе твоєю ємністю:

для кожної краплі океан можливих емпатій.

Нещастя – це лише неминучий стимул.

Щастя - це лише швидкоплинний результат.

Ти недуга, але прекрасна така, як ти є,

пристойний і сумно замкнутий у тобі.

Краще сказати, що мистецтво є

щедрий фонтан

або припустити, що це справедливо

будь як губка,

що вбирає і вбирає все

з цікавістю та екстазом добра?

Якщо я не знаю, як тобі допомогти

щоб зупинити бурю

ви дозволяєте себе доставити

якнайкраще

надати блиск твоїй болісній солодощі,

з піснями, які я задумую, пронизані тобою.