Laura - Marlene Kuntz

Prega, Laura, l’amore.

L’aurora non ancora

timida belt

e circa da tre ore

un pianto secco fa rumore

— tic tic tac —

fra gola e anima.

Prega, Laura, l’amore

sapendo che l’aurora

non lo porter,

con tutte le sue prove,

come ebbrezze nuove

(tic tic tac

dal cuore all’anima)

Sogna di ricordi che per lei sono impossibili

dando loro vita con soffi di pietosa carit.

Nutre il suo languore con confetti di miracoli

e angustia il suo silenzio quando pensa

Молись, Лора, люби.

Ще не світанок

сором'язливий пояс

і приблизно три години

шумить сухий крик

- тик тик тик -

між горлом і душею.

Молись, Лора, люби

знаючи, що світанок

Я не буду його носити,

з усіма його доказами,

як нові інтоксикації

(тик-тик-тик

від серця до душі)

Вона мріє про неможливі для неї спогади

даруючи їм життя подихами милосердного милосердя.

Він живить свою томлю чудодійним цукровим мигдалем

і його мовчання засмучує, коли він думає