In Delirio - Marlene Kuntz

Giunto alle remote sponde del soliloquio:

Fin qua tutto bene!

Solitudine, profonde fortune

Per farmi capire che conviene

Un viaggio di molti bagliori e falene

Assai fuori nel loro daffare

(Ho qualche pretesa di giustificare

Le incomode tentazioni…)

La mia Penelope tesse il ritratto di me

Che non so se tornare

Come una mitica cosa che valga la pena

Di rappresentare

Distrutto, baby, spossato, mia piccola

Da ogni pietosa sciocchezza

Che una marmaglia di predicatori vestiva

Con ogni certezza

Distrutto, baby, spossato, mia piccola

Da ogni pietosa certezza

Che una marmaglia di polli e caproni gestiva

Con ovvia sciocchezza

Penetro il folto di fronte: alle spalle

Le onde mi stanno a guardare

Ostaggio!

(Cordoglio…) mi sono rapito

Nel bosco delle sparizioni

E parlo a me stesso e mi voglio lontano

Da tutti quei rompicoglioni

La mia Penelope tesse il ritratto di me

Che non so se tornare

Come una mitica cosa che valga la pena

Di rappresentare

Distrutto, baby, spossato, mia piccola

Da ogni pietosa sciocchezza

Che una marmaglia di predicatori vestiva

Con ogni certezza

Distrutto, baby, spossato, mia piccola

Da ogni pietosa certezza

Che una marmaglia di polli e caproni gestiva

Con ovvia sciocchezza

Vago nel folto di fronde in delirio

Прибули на далекі береги монологу:

Все йде нормально!

Самотність, глибокі долі

Щоб я зрозумів, що це варто

Мандрівка багатьох сяйв і метеликів

Далеко від їхньої справи

(У мене є деякі претензії, щоб виправдати

Незручні спокуси...)

Моя Пенелопа тче мою картину

Не знаю чи повертатись

Як міфічна річ, яка варта уваги

Представляти

Зношений, дитинко, зношений, моя дитина

Від усієї жалюгідної дурниці

У що одягнувся натовп проповідників

З усією певністю

Зношений, дитинко, зношений, моя дитина

З будь-якої жалюгідної певності

Щоб юрба курей і кіз впоралася

З очевидною нісенітницею

Я проникаю в товщу спереду: ззаду

Хвилі дивляться на мене

Заручник!

(Співчуття...) Я в захваті

У лісі зникнень

І я розмовляю сама з собою і хочу, щоб я пішла

Від усіх тих болів у дупі

Моя Пенелопа тче мою картину

Не знаю чи повертатись

Як міфічна річ, яка варта уваги

Представляти

Зношений, дитинко, зношений, моя дитина

Від усієї жалюгідної дурниці

У що одягнувся натовп проповідників

З усією певністю

Зношений, дитинко, зношений, моя дитина

З будь-якої жалюгідної певності

Щоб юрба курей і кіз впоралася

З очевидною нісенітницею

Я блукаю в гущі листя в маренні