Cara È La Fine - Marlene Kuntz

Cara è la fine… ci annusano ormai

Sentono il lezzo del panico che

Spruzza in freddi sudori il terrore che c'è

Non glieli daremo per ungersi dei

Nostri mali stillanti le mani avide:

Che ci tocchino morti, secchi e gelidi

Oh, non piangere

Urla piuttosto e

Lasciamo di noi un ricordo toccante

Stringiti a me

Ringhiagli addosso e

Poi sparami mentre io sparo a te

Dieci pistole spianate e dieci

Sguardi ruvidi e tesi che puntano qui

Dentro l’auto, e la corsa finisce così

Cara è la fine… perdonami

Cara è la fine… perdonami

Oh, non piangere

Urla piuttosto e

Lasciamo di noi un ricordo toccante

Stringiti a me

Ringhiagli addosso e

Poi sparami mentre io sparo a te

Ci vogliono vivi e colpevoli…

Ma che vita è una cella?

Avremo di più:

Quella stella che un giorno mi donasti, lassù

Oh, non piangere…

Кара - це кінець ... вони відчувають нас зараз

Вони відчувають сморід паніки

Побризкайте жах, що в холодному поті

Ми не дамо йому його намастити

Наше зло капає жадібними руками:

Хай торкнуться нас мертвими, сухими і холодними

Ой, не плач

Скоріше кричати і

Залишаємо про себе зворушливий спогад

Тримайся за мене

Гарчить на нього і

Тоді стріляйте в мене, поки я стріляю в вас

Десять натягнутих гармат і десять

Тут це виглядає грубо і напружено

Всередині машини, і гонка закінчується ось так

Кара це кінець ... вибачте мене

Кара це кінець ... вибачте мене

Ой, не плач

Скоріше кричати і

Залишаємо про себе зворушливий спогад

Тримайся за мене

Гарчить на нього і

Тоді стріляйте в мене, поки я стріляю в вас

Вони хочуть, щоб ми були живими і винними...

Але що це за життя клітина?

У нас буде більше:

Та зірка, що одного разу ти віддав мене там

Ой, не плач...