Igła - Marek Grechuta

W palcach świeci mi igła znaleziona w stogu

Patrzę poprzez jej ucho — w niebie stoi sokół

Patrzę w rzekę a ryba stoi w poprzek rzeki

Patrzę w las, widzę drzewo całe w łuskach siekier

Poprzez ucho igielne słucham głosów świata

Trzeszczy ogień, dzwon bije i popiół opada

Igłę w palcach odwracam na jej ostrym końcu

Zbieram kroplę ludzkiej krwi

Człowiek w cień przemieniony światła w oczach szuka

Powieki mu zlepia dymu ciemna smuga

Ledwie tyle co soli ujął światła w palce

Igłę można nim powlec lub naostrzyć lancet

Martwa rzeka ustaje, cień zarasta drogi

Patrzą w lasach zwierzęta, człowiek patrzy w ogień

W palcach świeci mi igła znaleziona w stogu

У моїх пальцях світиться голка, знайдена в копиці сіна

Дивлюсь їй крізь вухо — є сокіл на небі

Дивлюсь на річку, а риба стоїть через річку

Дивлюсь у ліс, бачу дерево, повне сокири луски

Крізь вушко голки я слухаю голоси світу

Потріскує вогонь, дзвонить дзвінок, падає попіл

Я обертаю голку в пальцях її гострим кінцем

Я збираю краплю людської крові

Людина, яка перетворилася на тінь, шукає світла в його очах

Його повіки всіяні темним димом

Ледве стільки солі торкнулося вогнів пальцями

Нею можна промазати голку або заточити ланцет

Мертва річка зупиняється, дороги заростають тінню

Тварини дивляться на ліси, людина дивиться на вогонь

У моїх пальцях світиться голка, знайдена в копиці сіна