Montañas De Sal - Manuel Carrasco

Vendabal de nostalgia me alimmenta

cuando te oigo hablar,

llega el blanco y verde de las cosas nuestras,

llega el cafelito bueno del sofá.

Si ya lo sé, que tendría que cuidarme,

pero tu también.

El cansancio lo curaste sin palabras,

mi canción quiere curarte a títambién.

Túeres mi salvación,

mi primavera cuando llueve la distancia en mí.

Háblame para que vea las maravillas que hay en tí.

Montañas de sal, tu marinero en alta mar.

El beso eterno en el salón,

y la alegría del poniente de tu mano.

Tanto corazón en tu vientre azul, llenando tantas vidas.

Quésería de nosotros si no estás, mi capitán.

Mi flamenco cuando aprendo cada día de tí.

Aún recuerdo que en tu sombra me gustaba mirar muelles,

ver a los barquitos venir.

Eres mi salvación, mi primavera cuando llueve la distancia en mí.

Háblame para que vea las maravillas que hay en tí.

Montañas de sal, tu marinera enamora.

Una candela con el son de un cantecito de levante, rompiendo la noche.

En la inmensidad de tu plenitut,

siempre encuentro la calma.

Que tu brisa no me deje de soplar, montañas de sal.

Mi luz, mi puerto, mi lugar, un pedacito de mi ser.

Refugio en la deriva de esta vida,

que me arrastra cada amanecer, cada atardecer.

Yo vuelvo a navegarte con mi barco

y mi guitarra de papel, de papel.

Мене живить буря ностальгії

коли я чую, як ти говориш,

приходить білий і зелений наших речей,

З дивана прилітає добра маленька кава.

Так, я вже знаю, що мені доведеться подбати про себе,

але й ти теж.

Ти без слів вилікував втому,

моя пісня хоче зцілити і тебе.

Ти моє спасіння,

моя весна, коли на мене йде дощ.

Поговори зі мною, щоб я побачив чудеса, які є в тобі.

Соляні гори, твій моряк у відкритому морі.

Вічний поцілунок у вітальні,

і радість заходу твоєї руки.

Так багато серця в твоєму синьому животі, що наповнює стільки життів.

Що було б із нами, якби вас не було, мій капітане.

Моє фламенко, коли я вчуся кожен день у тебе.

Я ще пам'ятаю, що в тіні твоїй я любив дивитися на джерела,

побачите, як приходять маленькі човни.

Ти мій порятунок, моя весна, коли на мене йде дощ.

Поговори зі мною, щоб я побачив чудеса, які є в тобі.

Соляні гори, твій моряк закохується.

Свічка зі звуком пісні Леванте, що розбиває ніч.

У безмежності твоєї повноти,

Я завжди знаходжу спокій.

Нехай твій вітерець не перестає віяти мене, соляні гори.

Моє світло, мій порт, моє місце, маленький шматочок моєї істоти.

Притулок у дрейфі цього життя,

що тягне мене кожен схід сонця, кожен захід сонця.

Я повертаюся, щоб поплисти до вас на своєму човні

і моя паперова гітара з паперу.