Vredens tid - Månegarm

Ett föraktets dova töcken, närd av nid och hån.

Bländad av raseri, på hämndens vinger buren.

Stigna som vredens herrar…

Vekas bane vilsnas ljus.

Vanmakten inför vredens hand, speglar

i blinda ögon.

Spröda och tomma, sprider etter,

med kluven tunga.

Blodets stöma berusar och när, ger mig åt kampen.

Skapare av vanvettets kaos, en ny tid är här…

Stigna som vredens herrar…

Vekas bane vilsnas ljus.

Blodsmak i munnen, stillad äro hungern.

En ensam jakt för den valde allena.

Krönt om natten vid vanvettets tron.

Att ett rike föda ur de dödas aska.

Stilla äro djuren i viljan och själen.

En nalkande vittring och vi ger oss hän.

Den eviga kamp som tas av tiden.

Men dock och vilde bringar segern.

Som en viskande klinga, slår sanningens ord.

Förnyelsens timma, vredens tid…

Stigna som vredens herrar…

Vekas bane vilsnas ljus.

Тупий серпан зневаги, підживлений зневагою й презирством.

Засліплений люттю, понесений на крилах помсти.

Підніміться, як володарі гніву…

Втрачено світло шляху.

Безсилля перед обличчям руки гніву, дзеркала

в сліпих очах.

Хрусткий і порожній, розтікається після,

з розщепленим язиком.

Потік крові п'янить і коли, дає мене на бій.

Творець хаосу божевілля, тут нова ера…

Підніміться, як володарі гніву…

Втрачено світло шляху.

Смак крові у роті, все ще голод.

Самотнє полювання на обранця наодинці.

Увінчаний вночі престолом божевілля.

Що царство живиться з попелу мертвих.

Тихі тварини в волі і душі.

Наближається вивітрювання, і ми поступаємось йому.

Вічна боротьба, яку бере час.

Але все-таки і дика приносить перемогу.

Як шепоче лезо, слова правди вражають.

Час оновлення, час гніву…

Підніміться, як володарі гніву…

Втрачено світло шляху.