Hemfärd - Månegarm

Höstens första gryning stiger stilla, sprider sina

Färger över frostig äng.

Löv faller mot marken

Ett stormande hav av färger

Ett bidande mörker, står åter vid årets port… Landet faller

Mot en stilla dvala.

Dunkla ter sig dagarna, under moln tyngda av

Regn.

Isig är Rimfaxes fradga

I arla timma

Ropen från skogen kallar mig hem, till mina

Fränder… till min säng.

Hemåt, hemåt… viskar mitt inre

Hem till djupa dalar och lövfyllda sänkor

Till stigarna jag alltid vandrat, till bäckar som släckt min törst

Till gölar och sjöar för mig så bekanta, där jag speglat mig, svalkat

Mig under stjärnklara nätter

Hem, för att känna morgonbrisens kyla

På rådarnas berg… hem

Tankar vandrar över gammal mark.

Ekon av det

Gamla arvets hopp.

Sluten av gudarnas tunga andedräkt

Askens blad viskar stilla, täljer om jorden och

Världar nedan, om bergen och de som där råda

Viskar om det som är mitt hem

Dess rötter som sig svalka I underjordens kalla

Strömmar.

Täljer om visdom som dväljs och

Urkraften som glöder däri

Viskar om havet och bäckarna som där mynnar

Om skogen som ruvar dunkel och stilla

Fylld av minnen och gamla sår

Seg och kraftfull, stolt och klok.

Med roten I myllan

Fylld av livets dryck

Täljer om de gamla folken, de vackra som dansar

Över myren.

Om skogens konung som stilla vakar vid tjärnens

Kant

Om skogens härskarinna den fagra som förvillar

Detta kvinnliga väsen ljuvt doftande av löv

Den viskar om himlen och stjärnorna där ovan

Om hemligheterna som djäljes där.

Viskar nordanbäckens friska

Vatten.

Talar om Bifrost den slutliga vägen hem…

Stilla går solen ned I horisonten, de två världarna möts…

Ett drömmens rike faller inpå

Från tjärnen stiger en dimma, lätt som älvors tårar

Vandrar ovan den svarta ytan

Än en gång står jag här.

På rådarnas berg

Känner nattbrisens kyla.

Månen sjunger sin full

Hör mina fränder ropa.

Välkomnar mig hem

Aldrig mer lämnar jag detta.

Detta eviga bo

English translation:

The first dawn of autumn slowly rises

Spreading colour over frosty meadow

Leaves fall to the ground

A storming sea of colours

A biding darkness is yet again at Year’s gate

The land sinks into a quiet torpor

The days appear dim under clouds heavy with rain

Icy is the froth of Rimfax in the early hours

The calls from the forest call me home.

To my kin…

To my bed.

Homeward, homeward my inner whispers

Home to deep valleys and leaf-filled vales

To the paths I’ve always wandered

To streams that have quenched my thirst

To ponds and lakes so known to me

Where I’ve watched my reflection

Cooled in the night under star-filled sky

Home, to feel the chill of the morning breeze on the mountain of the Fey…

Home

Thoughts wander over ancient land

Hope from the old legacy echoes

Shrouded in the heavy breath of gods

The leaves of the ash whisper quietly

They tell of earth and worlds below

Of mountains and those who rule there

They whisper of that which is my home

These roots that cool

In the cold streams of the underworld

They tell of wisdom that dwell

And the primal force glowing therein

They whisper of the sea

And the brooks flowing there

Of the forest brooding dark and still

Filled with memories and old wounds

Tenacious and powerful.

Proud and wise

With the root in the soil.

Filled with the liquid of life

They tell of the old people.

The beautiful that dance over the bog

Of the king of the forest.

Quietly watching by the shore of the lake

Of the mistress of the forest.

The frail and misleading

This female being.

With a delightful scent of leaves

They whisper of the sky and the stars above.

Of the secrets above

They whisper of the fresh water in the northern brook

They tell of Bifrost and the final road home

The sun settles slowly in the horizon.

The two worlds meet

A kingdom of dreams falls closely

From the lake a mist rises.

Light, as the tears of elves

Wanders over the black surface

I stand here yet again.

On the mountainof the fey

Feeling the cold of the night breeze.

The moon sings its full

Hear my kin call.

Welcoming me home

Never again will I leave this.

My eternal home

Тихо встає перша зоря осені, розгортаючи свою

Кольори над морозною галявиною.

Листя падає на землю

Бурхливе море кольорів

Знову стоїть перед цьогорічними воротами їда темрява... Земля падає

Назустріч спокійній сплячці.

Дні здаються темними, під обтяженими хмарами

Дощ.

Icy — це піна Rimfaxe

Я arla timma

Крики з лісу кличуть мене додому, до моїх

Родичі… до мого ліжка.

Дім, дім… шепоче моє внутрішнє я

Дом із глибоких долин і заповнених листям западин

До стежок, якими я завжди йшов, до струмків, що втамовували мою спрагу

До таких знайомих мені калюж і озер, де я розмірковував, охолов

Мене в зоряні ночі

Додому, щоб відчути холод ранкового вітерця

На радницькій горі... додому

По старому краю блукають думки.

Відлуння цього

Надія старої спадщини.

Закрита важким диханням богів

Листя попелу тихо шепочуть, вирізаючи землю і

Світи внизу, про гори і тих, хто там панує

Шепоче про те, що мій дім

Його коріння охолоджується в холоді підземного світу

Потоки.

Розповідає про мудрість, що живе і

Споконвічна сила, що світиться в ньому

Шепіт про море і струмки, що там течуть

Про ліс, який темний і тихий

Наповнений спогадами і старими ранами

Сильний і могутній, гордий і мудрий.

З коренем У ґрунті

Наповнений напоєм життя

Розповідає про старих народів, красивих, які танцюють

Через болото.

Про лісового царя, який досі стежить за ставком

Край

Про господиню лісу, красуню, що бентежить

Ця жіноча істота солодко пахне листям

Воно шепоче про небо і зірки вгорі

Про таємниці, які там приховані.

Шепоче здоров’я північний струмок

Вода.

Говорячи про Bifrost, остаточний шлях додому…

Тихо сонце заходить На горизонті два світи зустрічаються...

Царство мрії наближається

Зі ставка здіймається туман, легкий, як сльози фей

Ходить над чорною поверхнею

Я знову стою тут.

На горах правителів

Відчуйте холод нічного вітерця.

Місяць співає свій повний

Почуй, як кричать мої рідні.

Ласкаво просимо мене додому

Я ніколи не залишу це знову.

Ця вічна обитель

Переклад англійською:

Поволі сходить перший світанок осені

Поширення кольору по морозному лузі

Листя падає на землю

Бурхливе море кольорів

На порозі року знову настає тьма

Земля занурюється в тиху затишку

Дні здаються тьмяними під хмарами з дощем

Крижана піна Rimfax в ранні години

Дзвінки з лісу кличуть мене додому.

До моїх рідних…

До мого ліжка.

Додому, додому мій внутрішній шепіт

Дім глибоких долин і долин, заповнених листям

До стежок, якими я завжди блукав

До потоків, що втамували мою спрагу

До так відомих мені ставків і озер

Де я спостерігав своє відображення

Охолоджений вночі під зоряним небом

Додому, щоб відчути прохолоду ранкового вітерця на горі Фей...

Додому

По старовинній землі блукають думки

Надія від старої спадщини відлунює

Окутаний важким диханням богів

Тихо шепоче листя ясеня

Вони розповідають про землю і світи внизу

Про гори і тих, хто там панує

Вони шепочуть про те, що є моїм домом

Ці коріння охолоджують

У холодних потоках підземного світу

Вони розповідають про мудрість, що живе

І первинна сила, що світиться в ній

Вони шепочуть про море

І струмки, що течуть там

Ліс задумливий темний і тихий

Наповнений спогадами і старими ранами

Наполегливий і могутній.

Гордий і мудрий

З коренем у ґрунті.

Наповнений рідиною життя

Вони розповідають про старих людей.

Прекрасна, що танцює над болотом

Про короля лісу.

Спокійно дивиться біля берега озера

Про господиню лісу.

Слабкі й оманливі

Ця жіноча істота.

З приємним ароматом листя

Вони шепочуть про небо і зірки вгорі.

З наведених вище секретів

Вони шепочуть про прісну воду в північному струмку

Вони розповідають про Біфрост і останню дорогу додому

Сонце повільно сідає за горизонт.

Два світи зустрічаються

Царство мрій наближається

З озера здіймається туман.

Світло, як сльози ельфів

Блукає по чорній поверхні

Я знову стою тут.

На горі фея

Відчути холод нічного вітерця.

Місяць співає свій повний

Почуй мене, можеш подзвонити.

Вітаю мене додому

Ніколи більше я не залишу це.

Мій вічний дім