Gryningstimma - Månegarm

På fjäderklädda vingar i örnens hamn

sveper mitt sinne genom morgonens kyla

den gyllene gryningen speglar i daggen

sätter nordens ängar i brand

En röst i vinden rör vid mitt sinne

viskar som ett arv av hednisk glöd…

…om blod bringat av fäders stål

gjuten för moder Sveas mull

Ensam vilandes på vindens bädd

far mitt sinne fram över öde mark

i gryningstimma…

Gryningstimmans stilla bidande strålar

faller genom ett hav av silverne tårar

i gryningstimma…

Nattskrikans sista rop

sprunget från en falnande natt

ebbat stilla ut i Svithiods mäktiga salar…

На пернатих крилах в орлиній гавані

проносить мій розум крізь ранковий холод

золота зоря відбивається в росі

запалює луги півночі

Голос на вітрі торкається мого розуму

шепоти як спадок язичницького запалу...

… Про кров, принесену з батьківської сталі

відлитий для землі матері Свеї

Один відпочиває на вітряному ложі

винеси мій розум на безлюдну землю

на світанку…

Ще кусаючі промені світанкової години

падає крізь море срібних сліз

на світанку…

Останній крик сови

стрибнув із падіння ночі

відлив досі в могутніх залах Світіода…