Nos mots - Grand Corps Malade, Luciole

Quand le silence hurle, se fait assourdissant

Que des sons minuscules se font cris de géants

Nos mots sont des compas, nous guident sur l’océan

Nos mots comme continents

Il nous restera ça

Quand les nuages filent sans qu’on puisse les toucher

Dans le bleu tendres îles impossible d’accoster

Nos mots sont des trois-mâts, naviguent dans ses nuées

Nos mots comme des voiliers

Il nous restera ça

Il nous restera ça

Et quand le ciel pleure, se grise de sanglots

Que les sons les couleurs se prennent dans les rouleaux

Nos mots à bout de bras sont nos armes, nos flambeaux

Nos mots comme drapeaux

Il nous restera ça

Quand les portes sont fermées, que l’on reste dehors

Quand on a beau frapper, de nos mains, de nos corps

Nos mots resteront là gravés dans le décor

Nos mots comme trésors

Il nous restera ça

Quand mes lèvres sont scellées, que je ne sais que dire

Quand je n’sais que pleurer, quand je voudrais sourire

Mes mots glissent tout bas pour éviter le pire

Mes mots comme des soupirs

Il me restera ça

Quand on voudrait fixer, chaque souvenir, chaque nom

Pour ne rien n’oublier de chaque sensation

Les mots sont nos combats, les mots sont… l'émotion

Nos mots comme chansons

Il nous restera ça

Il nous restera ça

Коли тиша виє, стає оглушливою

Що крихітні звуки стають криками велетнів

Наші слова - це компаси, ведуть нас по океану

Наші слова як материки

Ми залишимося з цим

Коли хмари крутяться, а ми не можемо їх торкнутися

На ніжно-блакитних островах неможливо приземлитися

Наші слова триволодарські, пливуть у його хмарах

Наші слова, як вітрильники

Ми залишимося з цим

Ми залишимося з цим

А коли небо плаче, сіріє від ридань

Нехай звуки кольори впіймаються в рулонах

Наші слова на відстані витягнутої руки - це наша зброя, наші факели

Наші слова як прапори

Ми залишимося з цим

Коли двері зачинені, ми залишаємося надворі

Коли ми можемо бити, руками, тілом

Наші слова залишаться там, вигравіруваними в декорі

Наші слова як скарби

Ми залишимося з цим

Коли мої губи заклеєні, я не знаю, що сказати

Коли тільки я вмію плакати, коли хочу посміхатися

Мої слова ковзають низько, щоб уникнути гіршого

Мої слова, як зітхання

Мені це залишиться

Коли ми виправимо кожен спогад, кожне ім’я

Не пам'ятати нічого про кожне почуття

Слова - це наша боротьба, слова - це... емоції

Наші слова як пісні

Ми залишимося з цим

Ми залишимося з цим