Sous une averse - Lonepsi

Partirons-nous d’ici avant de laisser une empreinte?

Moi, si la vie est une loi, je ne partirai pas sans l’enfreindre

Tu ne m’entends même plus depuis que tu penses à la fin

On s'écoute mal et c’est pour ça qu’on s’entend bien

C’est comme une maladie, j’ai tant de mal à dire ce que je ressens pour les

miens et le temps presse

En attendant, j’espère qu’ils entendent à quel point tous mes silences

contiennent ma tendresse

Si l’on me donne le choix, je vivrais dans un pays où la nuit peut demeurer

sans trêve

Pour, au final, me dire: en fait, ce sont les levers de soleil qui la rendent

belle

Nos ombres dansent, la fumée s’répand, nos corps se répondent

On rêve de partir en paix avant que toutes nos peurs soient rompues

Qu’est-ce qui m’a pris de t’aimer rarement?

J’suis téméraire

Si l’amour est une erreur, je prends le mauvais itinéraire

Partirons-nous d’ici avant de laisser une empreinte (laisser une empreinte)?

Moi, si la vie est une loi, je ne partirai pas sans l’enfreindre

Tu ne m’entends même plus depuis que tu penses à la fin (la fin)

On s'écoute mal et c’est pour ça qu’on s’entend bien

Tu me l’as dit, les saisons reviennent toujours comme les lointains souvenirs

Mais alors, d’où me vient cette peur que l’hiver ne paraisse plus jamais?

Que décembre n’existe plus, comme le jour où l’on pourra tout se dire

La dernière nuit de mon existence, je veux la passer sous une averse

Pour que mes péchés tombent le long du sol et puissent couler très loin de moi

Pour te confondre avec une silhouette qui m’donnerait l’impression de te voir

de loin

Partirons-nous d’ici avant de laisser une empreinte (laisser une empreinte)?

Moi, si la vie est une loi, je ne partirai pas sans l’enfreindre

Tu ne m’entends même plus depuis que tu penses à la fin (à la fin)

On s'écoute mal et c’est pour ça qu’on s’entend bien

Ми підемо звідси, перш ніж залишимо слід?

Я, якщо життя є законом, я не піду, не порушивши його

Ти навіть не чуєш мене, бо думаєш про кінець

Ми не слухаємо один одного і тому добре ладнаємо

Це як хвороба, мені так важко сказати, що я відчуваю до них.

моє і час закінчується

А поки, сподіваюся, вони почують, як усе моє мовчання

тримай мою ніжність

Якби я мав вибір, я б жив у країні, де може жити ніч

безперервно

Щоб, зрештою, сказати мені: насправді, це світани сонця, які роблять її

гарний

Наші тіні танцюють, дим поширюється, наші тіла реагують одне на одного

Ми мріємо піти з миром, поки всі наші страхи не розвіяться

Що спонукало мене любити тебе рідко?

Я легковажний

Якщо любов помилкова, я йду неправильним шляхом

Ми підемо звідси, перш ніж залишимо слід (залишимо слід)?

Я, якщо життя є законом, я не піду, не порушивши його

Ти навіть не чуєш мене, бо думаєш про кінець (кінець)

Ми не слухаємо один одного і тому добре ладнаємо

Ти сказав мені, що пори року завжди повертаються, як далекі спогади

Але тоді звідки цей страх, що зима більше ніколи не з’явиться?

Того грудня більше не існує, як дня, коли ми можемо все розповісти один одному

Останню ніч свого існування я хочу провести її під зливою

Щоб мої гріхи впали на землю і потонули далеко від мене

Щоб збити вас з пантелику силуетом, який змусить мене відчувати, що я бачу вас

здалеку

Ми підемо звідси, перш ніж залишимо слід (залишимо слід)?

Я, якщо життя є законом, я не піду, не порушивши його

Ти навіть не чуєш мене, бо думаєш про кінець (кінець)

Ми не слухаємо один одного і тому добре ладнаємо