La fille du bus - Lonepsi

Quand elle rentre dans le bus, ce n’est pas un individu

Cette fille est une variation de l’air, une infinitude

Une atmosphère en plus, une population à elle seule

Le regard dans le vide, elle ne verra pas ma belle gueule

L’odeur qu’elle dégage tue la totalité de mes sens

Faut pas qu’elle redescende, j’pourrai pas renaître de mes cendres

Quand elle rentre dans le bus, ce n’est pas un individu

Cette fille est une variation de l’air, une infinitude

Une atmosphère en plus, une population à elle seule

Le regard dans le vide, elle ne verra pas ma belle gueule

Il y a des heures qu’on nous enlève, qu’on nous dérobe

La vie un poison, la passion comme unique sérum

Acteur d’un mode de vie qui demande sans arrêt de fournir des efforts

Je n’ai pas la permission de me reposer, sinon je ne connaîtrai jamais mon essor

Illuminé par un lampadaire et le soleil qui vient de se coucher

Je pars de chez moi, tout en espérant qu’un jour mes paroles pourront les

toucher

Je sors de chez moi, tout en espérant qu’un jour mes paroles pourront les

toucher

Assis au fond d’un bus, j’ai pris un ticket sans arrêt

La tête contre la vitre, je ne pense a rien, je l’admets

Tout d’un coup une fille monte, nos regards ne se croiseront jamais

J’ai pris de quoi écrire, et puis je l’ai décrit dans mon carnet

Il y a la nuit dans le regard de cette fille

Elle me laisse septique

Je ne connais pas bien son histoire comme Shakespeare

Mais moi je m’en fous tant que demeure la rêverie

Elle me donne le vertige

C’est comme si tout d’un coup j'étais asservi

Elle n’avait pas de peine et paraissait sans merci

Quand elle rentre dans le bus, ce n’est pas un individu

Cette fille est une variation de l’air, une infinitude

Une atmosphère en plus, une population à elle seule

Le regard dans le vide, elle ne verra pas ma belle gueule

L’odeur qu’elle dégage tue la totalité de mes sens

Faut pas qu’elle redescende, j’pourrai pas renaître de mes cendres

Quand elle rentre dans le bus, ce n’est pas un individu

Cette fille est une variation de l’air, une infinitude

Une atmosphère en plus, une population à elle seule

Le regard dans le vide, elle ne verra pas ma belle gueule

Elle avait les yeux brillants

Les cheveux bruns et elle

S’est bien débrouillée

Pour que mon cœur soit broyé

Certains la draguaient

Mais moi je la traquais

J'étais comme drogué

Je n’avais plus de tracas

Puis quand elle est descendue, j’ai tout oublié d’un trait

Victime d’amnésie, comme pour se souvenir d’un rêve

C’est comme si j’avais trébuché sur son absence

Et, elle s’en allait loin de moi, comme si je n’avais rien d’essentiel

Quand elle rentre dans le bus, ce n’est pas un individu

Cette fille est une variation de l’air, une infinitude

Une atmosphère en plus, une population à elle seule

Le regard dans le vide, elle ne verra pas ma belle gueule

L’odeur qu’elle dégage tue la totalité de mes sens

Faut pas qu’elle redescende, j’pourrai pas renaître de mes cendres

Quand elle rentre dans le bus, ce n’est pas un individu

Cette fille est une variation de l’air, une infinitude

Une atmosphère en plus, une population à elle seule

Le regard dans le vide, elle ne verra pas ma belle gueule

Коли вона сідає в автобус, то це не особа

Ця дівчина — варіація повітря, нескінченність

Ще одна атмосфера, одне населення

Дивлячись у простір, вона не побачить мого гарного обличчя

Запах, який вона видає, вбиває всі мої почуття

Не дай їй повернутися, я не можу відродитися зі свого попелу

Коли вона сідає в автобус, то це не особа

Ця дівчина — варіація повітря, нескінченність

Ще одна атмосфера, одне населення

Дивлячись у простір, вона не побачить мого гарного обличчя

Нас забирали годинами, забирали від нас

Життя отрута, пристрасть як єдина сироватка

Актор стилю життя, який постійно вимагає зусиль

Я не маю дозволу на відпочинок, інакше я ніколи не дізнаюся свого зростання

Освітлений вуличним ліхтарем і сонцем, що щойно зайшло

Я йду з дому, сподіваючись, що колись мої слова зможуть

торкнутися

Я виходжу з дому, сподіваючись, що колись мої слова зможуть

торкнутися

Сидячи в задній частині автобуса, я взяв квиток без пересадок

Головою об скло, я ні про що не думаю, визнаю

Раптом заходить дівчина, наші очі ніколи не зустрінуться

Я взяв щось написати, а потім описав це у своєму блокноті

В очах цієї дівчини ніч

Вона залишає мене скептично

Я погано знаю його історію, як Шекспір

Але мені байдуже, поки залишається мрія

Від неї паморочиться голова

Ніби раптом я поневолений

Вона не відчувала болю і здавалася нещадною

Коли вона сідає в автобус, то це не особа

Ця дівчина — варіація повітря, нескінченність

Ще одна атмосфера, одне населення

Дивлячись у простір, вона не побачить мого гарного обличчя

Запах, який вона видає, вбиває всі мої почуття

Не дай їй повернутися, я не можу відродитися зі свого попелу

Коли вона сідає в автобус, то це не особа

Ця дівчина — варіація повітря, нескінченність

Ще одна атмосфера, одне населення

Дивлячись у простір, вона не побачить мого гарного обличчя

У неї були світлі очі

Шатенка і вона

Добре зробив

Щоб моє серце було розчавлено

Деякі з нею фліртували

Але я переслідував її

Я був як під наркозом

У мене більше не було турбот

Потім, коли вона зійшла, я забув все на одному диханні

Жертва амнезії, як би згадати сон

Я ніби перечепився через його відсутність

І вона пішла від мене, ніби я не мав нічого суттєвого

Коли вона сідає в автобус, то це не особа

Ця дівчина — варіація повітря, нескінченність

Ще одна атмосфера, одне населення

Дивлячись у простір, вона не побачить мого гарного обличчя

Запах, який вона видає, вбиває всі мої почуття

Не дай їй повернутися, я не можу відродитися зі свого попелу

Коли вона сідає в автобус, то це не особа

Ця дівчина — варіація повітря, нескінченність

Ще одна атмосфера, одне населення

Дивлячись у простір, вона не побачить мого гарного обличчя