Le cœur gelé - Lonepsi

Il pleut depuis deux jours

J’ai l’impression qu'ça fait des mois

Je soupire mes rêves perdus

Sur la fenêtre en face de moi

Les passantes s’en vont

Leurs images en moi restent

Leurs pas sans sons

S'éloignant en quelques gestes

La soirée dans le ciel

A fait se retourner

Les teintes rouge-pastel

De la fin de la journée

Pourquoi le balcon d’en face

Paraît d’ici plus joli?

Pourquoi quoi que je fasse

J’aurai toujours le cœur gelé?

Peut-être que je n’ai pas encore

Aimé pleinement mon prochain

Mon regard laisse comprendre

Qu’il est difficile de m’approcher

Tellement absorbé par l’avenir de mes projets

Le pire c’est qu’après j’aurai pas

L’envie d'être sous les projos

Je regarde vers le ciel quand mon avenir est incertain

Comme si les étoiles étaient les miettes du destin

Les fresques étoilées m’emmènent toujours loin de moi

Je deviens ce Loup des Steppes, redeviens moi le lendemain

Il fait si froid que le vent a congelé mes songes

Moi qui rêvais de passer plus qu’un joli message

J’ouvre la fenêtre

La pluie continue de naître

La soirée dans le ciel

A fait se retourner

Les teintes rouge-pastel

De la fin de la journée

Pourquoi le balcon d’en face

Paraît d’ici plus joli?

Pourquoi quoi que je fasse

J’aurai toujours le cœur gelé?

Peut-être que je n’ai pas encore suffisamment courbé mon dos

Et puis épuisé mes genoux pour enfin récolter mon dû

Pour ça que mes nuits sont aussi pesantes que le sac d’un écolier

Deviennent aussi blanches que les perles de ton collier

Il pleut depuis six jours, j’ai l’impression qu'ça fait des années

Je soupire mes rêves perdus en espérant ne pas les froisser

L’air qui s'échappe quand je soupire mes rêves perdus

Porte le même parfum que mon enfance inachevée

Pardon, pour mes promesses non tenues

Pour mes paroles contenues

Grandes comme un continent

Faut pas que ça continue

J’ai vogué sur des nuits aux heures interminables

L’architecture de mes rêves a bâti l'édifice de mes cernes

Je ferai tout pour ne pas être un misérable

Enfant, je n’avais rien, je veux combler ce manque, je m’y essaie

Des bruits de rêves retentissent le long de mes ambitions

Mais se rapprocher du soleil c’est voir aussi s’agrandir l’ombre

La fin de la journée sonne

Comment se fait-il que ces fameux trois mots

Je n’peux les dire pour personne?

La soirée dans le ciel

A fait se retourner

Les teintes rouge-pastel

De la fin de la journée

Pourquoi le balcon d’en face

Paraît d’ici plus joli?

Pourquoi quoi que je fasse

J’aurai toujours le cœur gelé?

C’est indécent

Peut-être que j’ai peur de mon odyssée

Que je ne suis pas audacieux

Cette musique est une ode à ceux

Qui portent en eux le sentiment d'être seul dans la foule

Puis s’emportent et partent loin déverser tout ce qu’ils refoulent

La soirée dans le ciel

A fait se retourner

Les teintes rouge-pastel

De la fin de la journée

Pourquoi le balcon d’en face

Paraît d’ici plus joli?

Pourquoi quoi que je fasse

J’aurai toujours le cœur gelé?

La pluie s’est arrêtée de battre depuis deux semaines

Et j’ai pas trouvé l’inspiration depuis la dernière averse

Alors je plisse les yeux en demandant puissent les cieux

Rendre moins mystérieux ce qu’a la vie de précieux

Alors je plisse les yeux en demandant puissent les cieux

Rendre moins mystérieux ce qu’a la vie de précieux

Вже два дні йде дощ

Я відчуваю, що пройшли місяці

Я зітхаю своїми втраченими мріями

На вікні переді мною

Перехожі розходяться

Їхні образи в мені залишаються

Їхні беззвучні кроки

Відходячи кількома жестами

Вечір на небі

Обернувся

Пастельні-червоні відтінки

З кінця дня

Чому балкон навпроти

Виглядає звідси красивіше?

Чому б я не робив

Невже моє серце все ще замерзне?

Можливо, я ще не зробив

Полюбив свого сусіда повністю

Мій погляд дає зрозуміти

До мене важко підійти

Так поглинений майбутнім своїми планами

Найгірше те, що потім у мене не буде

Бажання бути в центрі уваги

Я дивлюся на небо, коли моє майбутнє невизначене

Ніби зірки були крихтами долі

Зоряні фрески завжди віддаляють мене від мене

Я стаю тим Степовим вовком, стань мною завтра

Так холодно, що вітер заморозив мої мрії

Я, який мріяв передати більше ніж приємне повідомлення

Я відкриваю вікно

Дощ продовжує народжуватися

Вечір на небі

Обернувся

Пастельні-червоні відтінки

З кінця дня

Чому балкон навпроти

Виглядає звідси красивіше?

Чому б я не робив

Невже моє серце все ще замерзне?

Можливо, я ще недостатньо вигнув спину

А потім виснажив свої коліна, щоб нарешті пожинати належне

Чому мої ночі важкі, як шкільний рюкзак

Стань білим, як перли в твоєму намисті

Шість днів йде дощ, здається, що минули роки

Я зітхаю своїми втраченими мріями, сподіваючись не пом’яти їх

Повітря, яке виривається, коли я зітхаю своїми втраченими мріями

Носить той самий аромат, що й моє незакінчене дитинство

Вибачте за мої невиконані обіцянки

За мої стримані слова

Великий, як континент

Це не повинно тривати

Я плавав ночами з нескінченними годинами

Архітектура моєї мрії побудувала будівлю моїх темних кіл

Я зроблю все, щоб не бути нещасним

Дитина, у мене нічого не було, я хочу заповнити цей недолік, я намагаюся

Звуки мрій відлунюють мої амбіції

Але наближатися до сонця – це також бачити, як росте тінь

Кінець дня дзвонить

Звідки ці відомі три слова

Я не можу сказати їх ні за кого?

Вечір на небі

Обернувся

Пастельні-червоні відтінки

З кінця дня

Чому балкон навпроти

Виглядає звідси красивіше?

Чому б я не робив

Невже моє серце все ще замерзне?

Це непристойно

Може, я боюся своєї одіссеї

Що я не смію

Ця музика — ода тим

Які несуть із собою відчуття самотності в натовпі

Потім захоплюйтеся і йдіть далеко, щоб вилити все, що вони придушують

Вечір на небі

Обернувся

Пастельні-червоні відтінки

З кінця дня

Чому балкон навпроти

Виглядає звідси красивіше?

Чому б я не робив

Невже моє серце все ще замерзне?

Дощ перестав бити два тижні

І я не знайшов натхнення від останньої зливи

Тому я примружую очі, питаючи небеса

Зробіть менш таємничим те, що є дорогоцінним у житті

Тому я примружую очі, питаючи небеса

Зробіть менш таємничим те, що є дорогоцінним у житті