Parler de rien - Lonepsi

J’aimerais que l’on arrive à se parler de rien

Que l’on remplisse nos échanges de simples regards

Que nos silences deviennent un refuge ou notre gare

Dans le ou laquelle on pourrait se parler de rien

On se réveillerait le lendemain de nos secrets

Les draps remplis des illusions que le silence crée

J’aimerais te parler, mais te parler de rien du tout

Te parler de nous sans que ne sorte un son de ma bouche

Je n’ai pas pu te consacrer moins d’cinq lignes

Pourquoi tout est différent quand le soleil s’incline?

Elle veille sur mon sommeil comme la gardienne des rêves

Pendant que mes yeux se ferment, les siens clignent

Est-ce que tout oublier est le meilleur des stratagèmes?

Faut-il aussi laisser tout ce à quoi on s’rattachait?

On trouvera un titre à notre histoire, une fois que le page s’ra tachée

En attendant, nos nuits ont des secondes qui battent plus lentement que les

autres, peu importe

Si le temps qu’on appelle durée n’a rien à voir avec l'éternité que j’te porte

(yeah, yeah)

Nos nuits ont des secondes qui battent plus lentement que les autres,

peu importe

Si le temps qu’on appelle durée n’a rien à voir avec l'éternité que j’te porte

(eh)

Ton regard bleu réveille en moi d'étranges rêveries

Tes yeux m’ont fait oublier que je n’avais que cette vie

Au moment de s’en aller d’ici, moi, j’imagine

Que nos yeux se ferment comme une plaie qui cicatrise

Yeah, eh, eh, eh, eh

Nan, nan, nan, nan, nan

Oh nan, nan, nan, nan, nan, nan, nan, yeah

Nos deux mains qui s’enlacent puis, lentement, nos deux corps

Parlent un langage qui provient d’un autre monde

Est-ce que tu sais où l’on s’en va pendant que l’on s’endort?

Je pense qu’elles se rejoignent nos deux âmes vagabondes

Car j’amène ton absence dans chaque endroit où je vais

Depuis, comment veux-tu que je crois cette phrase qui dit que tout se perd?

Si nos chemins se séparaient, qui de nous deux se retournerait?

Comme d’habitude, la réponse, je ne l’ai pas mais je sais que

J’aimerais que l’on arrive à se parler de rien

Que l’on remplisse nos échanges de simples regards

Que nos silences deviennent un refuge ou notre gare

Dans le ou laquelle on pourrait se parler de rien

On se réveillerait le lendemain de nos secrets

Les draps remplis des illusions que le silence crée

J’aimerais te parler, mais te parler de rien du tout

Te parler de nous sans que ne sorte un son de ma bouche

Я б хотів, щоб ми могли говорити один з одним ні про що

Щоб ми наповнювали наш обмін простими поглядами

Нехай наша тиша стане притулком або нашою станцією

Де можна було б говорити ні про що

Ми прокинулися наступного дня після наших таємниць

Аркуші, наповнені ілюзіями, які створює тиша

Я хотів би з вами поговорити, але говорити з тобою ні про що

Я розмовляю з тобою про нас без жодного звуку з моїх уст

Я не міг присвятити тобі менше п’яти рядків

Чому все інакше, коли заходить сонце?

Вона стежить за моїм сном, як берегиня снів

Коли мої очі закриваються, її очі блимають

Хіба забути все – це найкращий хід?

Чи варто також залишити все, до чого ми були прив’язані?

Ми знайдемо заголовок для нашої історії, коли сторінка буде забруднена

Тим часом у наших ночах є секунди, які б’ються повільніше, ніж у

інші, неважливо

Якщо час, який ми називаємо тривалістю, не має нічого спільного з вічністю, яку я несу для вас

(Так Так)

У наших ночах є секунди, які б'ються повільніше за інші,

не зважай

Якщо час, який ми називаємо тривалістю, не має нічого спільного з вічністю, яку я несу для вас

(е)

Твій блакитний погляд будить в мені дивні мрії

Твої очі змусили мене забути, що у мене було тільки це життя

Коли прийде час йти звідси, я уявляю собі

Нехай наші очі закриються, як рана, що загоюється

Так, е, е, е, е, е

Нє, нє, нє, нє, нє

О ні, ні, ні, ні, ні, ні, так

Тоді наші дві руки повільно переплітають наші тіла

Говоріть мовою, яка походить з іншого світу

Ти знаєш, куди ми йдемо, поки засинаємо?

Я думаю, що вони об’єднують дві наші мандрівні душі

Тому що я приношу твою відсутність у будь-яке місце

Оскільки, як ви очікуєте, що я повірю цьому речення, яке говорить, що все втрачено?

Якби наші шляхи розійшлися, хто б із нас обернувся?

Як завжди, відповіді у мене немає, але я це знаю

Я б хотів, щоб ми могли говорити один з одним ні про що

Щоб ми наповнювали наш обмін простими поглядами

Нехай наша тиша стане притулком або нашою станцією

Де можна було б говорити ні про що

Ми прокинулися наступного дня після наших таємниць

Аркуші, наповнені ілюзіями, які створює тиша

Я хотів би з вами поговорити, але говорити з тобою ні про що

Я розмовляю з тобою про нас без жодного звуку з моїх уст