Aveugle - Lonepsi

Mon cœur accueille des vagues qui forment des secousses

Elles cognent les parois comme pour crier fort au secours

Attiré par un train qui prend la mauvaise direction

Absorbé par des lèvres qui ont le rouge de mille démons

Petit, quand on tombait, on avait mal et parfois peur

Tout ça n’a pas changé quand il est tard comme à trois heures

Quand l'été n’finit pas, l’hiver m’appelle de sa froideur

Comme la table d’un café à laquelle je m’assois seul

Derrière ses yeux se cache le bleu des nuits qui nous éloignent

Quand on se touchera, il n’y aura plus rien entre elle et moi

Je flâne près des rues qui sont pavées de nos brefs échanges

En espérant recroiser soit toi, soit ton rêve étrange

M'éloigner comme la marée basse, ça je sais le faire

Est-ce que l’on se reverra pour se ramener de l’air?

Chaque train qui passe, chaque matin qui s'élève

Vient me rappeler qu’un jour, tout s’en va

Je ne trouve plus grand chose dans les regards que je croise

Comme si j'étais devenu aveugle après toi

Chaque train qui passe, chaque matin qui s'élève

Vient me rappeler qu’un jour, tout s’en va

Je ne trouve plus grand chose dans les regards que je croise

Comme si j'étais devenu aveugle après toi

La joie bouscule ma peine quand je suis sur le quai des gares

Et qu’enfin je mets terme à l’intervalle qui nous sépare

Je marcherai droit vers toi même si mes sentiments titubent

Comment ton regard a-t-il pu renverser mes incertitudes?

Révéler mes pensées les plus souterraines et sincères

Voilà une idée qui m’effraie mais qui à la fois m’envoûte

Ce qui m’envoûte, c’est qu’une personne puisse les entendre sur Terre

Ce qui m’effraie, c’est tout ce qui sépare cette personne de ma route

Derrière ses yeux se cache le noir des nuits qui nous éloignent

Quand on se touchera, il n’y aura plus rien entre elle et moi

En attendant qu’on se dévoile nos peurs et nos névroses

Mes bras s’enroulent comme des voiles et viennent habiller tes épaules

M'éloigner comme la marée basse, ça je sais le faire

Est-ce que l’on se reverra pour se ramener de l’air?

Chaque train qui passe, chaque matin qui s'élève

Vient me rappeler qu’un jour, tout s’en va

Je ne trouve plus grand chose dans les regards que je croise

Comme si j'étais devenu aveugle après toi

Chaque train qui passe, chaque matin qui s'élève

Vient me rappeler qu’un jour, tout s’en va

Je ne trouve plus grand chose dans les regards que je croise

Comme si j'étais devenu aveugle après toi

Chaque train qui passe, chaque matin qui s'élève

Vient me rappeler qu’un jour, tout s’en va

Je ne trouve plus grand chose dans les regards que je croise

Comme si j'étais devenu aveugle après toi

Моє серце вітає хвилі, які утворюють поштовхи

Вони стукають об стіни, наче голосно кричать про допомогу

Затягнутий потягом, що їде не в той бік

Поглинений губами, які мають червоний колір тисячі демонів

Дитино, коли ми впали, нам було боляче, а іноді й страшно

Все це не змінюється, коли пізно, як три години

Коли літо не закінчується, зима кличе мене своєю холодністю

Як за столиком в кафе, за яким я сиджу один

За його очима ховається блакить ночей, які розлучають нас

Коли ми торкнемося, між нею і мною нічого не буде

Я прогулююся вулицями, вимощеними нашими короткими обмінами

Сподіваюся знову зустрітися з тобою або з твоїм дивним сном

Відійди, як відлив, що я знаю, як це зробити

Чи зустрінемося ми знову, щоб повернути один одного з повітря?

Кожен поїзд, що проходить, кожен ранок, що встає

Приходь і нагадай мені, що одного разу це все зникло

Я не можу знайти багато в поглядах, які я зустрічаю

Наче я осліп за тобою

Кожен поїзд, що проходить, кожен ранок, що встає

Приходь і нагадай мені, що одного разу це все зникло

Я не можу знайти багато в поглядах, які я зустрічаю

Наче я осліп за тобою

Радість штовхає мій біль, коли я на платформі вокзалу

І нарешті я поклав кінець інтервалу, який нас розділяє

Я піду прямо до тебе, навіть якщо мої почуття хитаються

Як твій погляд міг перевернути мою невпевненість?

Розкриваючи мої найглибші та найщиріші думки

Це ідея, яка мене лякає, але водночас заворожує

Мене захоплює те, що людина може почути їх на Землі

Мене лякає все, що відділяє цю людину від мого шляху

За її очима ховається темрява ночей, які розлучають нас

Коли ми торкнемося, між нею і мною нічого не буде

Чекають, коли ми розкриємо свої страхи і неврози

Мої руки обвиваються, як вітрила, і приходять, щоб одягнути ваші плечі

Відійди, як відлив, що я знаю, як це зробити

Чи зустрінемося ми знову, щоб повернути один одного з повітря?

Кожен поїзд, що проходить, кожен ранок, що встає

Приходь і нагадай мені, що одного разу це все зникло

Я не можу знайти багато в поглядах, які я зустрічаю

Наче я осліп за тобою

Кожен поїзд, що проходить, кожен ранок, що встає

Приходь і нагадай мені, що одного разу це все зникло

Я не можу знайти багато в поглядах, які я зустрічаю

Наче я осліп за тобою

Кожен поїзд, що проходить, кожен ранок, що встає

Приходь і нагадай мені, що одного разу це все зникло

Я не можу знайти багато в поглядах, які я зустрічаю

Наче я осліп за тобою