Paradis perdu - Lonepsi

Combien d’années en tout faut-il amasser

Pour embrasser les vagues du passé?

Pour effacer et me débarrasser

De cette impression d’en avoir assez?

Comment taire ça autrement qu’en tercets?

Dans ma tour seul c’est comme en autarcie

Le poids de mes rêves travaille mes dorsaux

Le doute m’endurcit

Tous les jours ça n’est pas radieux pourtant

Ébaucher un sourire, ça me paraît important

À la recherche de mon paradis perdu

Pourquoi suis-je tant apeuré de partir?

Combien d’années me faudra-t-il passer

Pour embrasser les vagues du passé?

Pour effacer et me débarrasser

De cette impression d'être condamné?

J’ai perdu la mémoire en voulant me faire des souvenirs

Mais j’imagine un jour qu’ils puissent me revenir

Ce tas de souvenirs que je n’ai pas su retenir

C’est mon paradis perdu, dis-moi si tu l’as aperçu?

J’ai perdu la mémoire en voulant me faire des souvenirs

Mais j’imagine un jour qu’ils puissent me revenir

Ce tas de souvenirs que je n’ai pas su retenir

C’est mon paradis perdu, dis-moi si tu l’as aperçu?

Rappelle-moi les promesses qu’on s’est faites à condition qu’elles tiennent

encore

Rappelle-moi le moindre centimètre de la joie qui parcourait nos corps

Rappelle-moi tous les échecs endurés

Rappelle-moi nos longs périples aux coins des rues

Rappelle-moi comme on ne faisait que d’errer

Et puis dis-moi qui j'étais en cas d’erreur

Rappelle-moi les siestes qu’on faisait dans un parc à l’ombre des ennuis

Rappelle-moi la taille de nos erreurs

Les larmes qu’on a séchées sous la pluie, hey

Rappelle-moi les nuits qu’on implorait pour s’en aller loin hors du réel

Pendant qu’elles perduraient elles

Pendant qu’on s'échappait rêveusement par des ruelles

Rappelle-moi comment la vie était belle

Comment les secondes étaient volatiles, s’envolaient-elles?

Comment la vie était douce

Console-moi ne serait-ce qu’un seul émoi

J’ai perdu la mémoire en voulant me faire des souvenirs

Mais j’imagine un jour qu’ils puissent me revenir

Ce tas de souvenirs que je n’ai pas su retenir

C’est mon paradis perdu, dis-moi si tu l’as aperçu?

J’ai perdu la mémoire en voulant me faire des souvenirs

Mais j’imagine un jour qu’ils puissent me revenir

Ce tas de souvenirs que je n’ai pas su retenir

C’est mon paradis perdu, dis-moi si tu l’as aperçu?

J’ai perdu la mémoire en voulant me faire des souvenirs

Mais j’imagine un jour qu’ils puissent me revenir

Ce tas de souvenirs que je n’ai pas su retenir

C’est mon paradis perdu, dis-moi si tu l’as aperçu?

Скільки всього років треба набрати

Щоб обійняти хвилі минулого?

Щоб стерти і позбутися

Це відчуття, що з нас достатньо?

Як інакше заглушити це, як не терцетами?

В одній моїй вежі як в автаркії

Вага моєї мрії працює на моїх кістках

Сумнів загартовує мене

Щодня ще не сяє

Намалюйте посмішку, мені це здається важливим

У пошуках мого втраченого раю

Чому я так боюся піти?

Скільки років мені доведеться витратити

Щоб обійняти хвилі минулого?

Щоб стерти і позбутися

Від цього відчуття приреченості?

Я втратив пам’ять, намагаючись створити спогади

Але я уявляю, що колись вони повернуться до мене

Ця купа спогадів, які я не міг зберегти

Це мій втрачений рай, скажи мені, чи ти його бачив?

Я втратив пам’ять, намагаючись створити спогади

Але я уявляю, що колись вони повернуться до мене

Ця купа спогадів, які я не міг зберегти

Це мій втрачений рай, скажи мені, чи ти його бачив?

Нагадайте мені про обіцянки, які ми дали за умови їх виконання

Знову

Нагадайте мені про кожен дюйм радості, що пронизала наше тіло

Нагадайте мені про всі пережиті невдачі

Нагадайте мені про наші далекі подорожі по кутках вулиць

Нагадайте, як ми колись блукали

А потім скажи мені, ким я був, якщо я помиляюся

Нагадай мені про те, як ми дрімали в парку в тіні біди

Нагадайте мені розмір наших помилок

Сльози, які ми висушили під дощем, гей

Нагадайте мені ночі, коли ми благали піти подалі від реальності

Поки вони тривали вони

Поки ми мрійливо тікали провулками

Нагадайте мені, як добре було жити

Як секунди були непостійними, чи відлетіли?

Яким солодким було життя

Втішайте мене, якщо тільки одна емоція

Я втратив пам’ять, намагаючись створити спогади

Але я уявляю, що колись вони повернуться до мене

Ця купа спогадів, які я не міг зберегти

Це мій втрачений рай, скажи мені, чи ти його бачив?

Я втратив пам’ять, намагаючись створити спогади

Але я уявляю, що колись вони повернуться до мене

Ця купа спогадів, які я не міг зберегти

Це мій втрачений рай, скажи мені, чи ти його бачив?

Я втратив пам’ять, намагаючись створити спогади

Але я уявляю, що колись вони повернуться до мене

Ця купа спогадів, які я не міг зберегти

Це мій втрачений рай, скажи мені, чи ти його бачив?