Ce que je vis me manque déjà - Lonepsi, Sofiane Pamart

Bon, il s’est passé ce qui devait se passer

Et en partant si loin je pouvais pas m’attendre à autre chose

Parfois j’me demande comment on a pu en arriver là

Et puis tout me semble si froid ici

Qu’ce soit les grands murs en ferraille, les vitres qui m’rappellent à quel

point j’suis loin d’tout

Tout ça est tellement absurde

Actuellement mes heures sont probablement déjà comptées

J’me dis qu'ça m’ferait du bien d’rêver, je sais pas, de vivre des choses

normales

Faire les courses, regarder le ciel bleu

Jouer du piano, en échangeant des notes avec ce piano

Quand je vois la vitesse à laquelle s’en va le temps

Quand je ne fais que du son voilà tout

Quand les étoiles s’envolent tard et que les secondes sont volatiles

Quand les nuages là-haut se mettent à me dessiner des choses

Quand j'écris des lignes et des proses presque comme si je me prescrivais des

doses

Quand je me perds et que j’atterris dans les rues d’un autre monde

À ce moment-là ce que je vis me manque déjà

Quand je vois le ciel, quand je vois le monde, quand je vois la pluie

Passer dans son regard

Quand je vois l’horizon au loin, quand l’automne arrive

Quand je bois seul, quand je vagabonde

Quand j’ai l’impression que je n’connais qu’toi

Quand on est connectés, quand dans mon carnet je

Laisse encore neiger des pluies de mots

Mon cœur n’a jamais éprouvé de tel carnage

À chaque fois que de belles choses arrivent dans ma vie

Une partie de moi est terrifiée

Non pas que le bonheur me fasse peur

C’est simplement que ce que je vis me manque déjà

À chaque fois que de belles choses arrivent dans ma vie

Une partie de moi est terrifiée

Non pas que le bonheur me fasse peur

C’est simplement que ce que je vis me manque déjà

Quand tes yeux viennent voler ma douleur

Quand au soleil ils changent de couleur

Quand les mots connus tout au fond du cœur

Quand nos peaux collées ne forment qu’un corps

Quand les yeux de ton visage donnent sur des fenêtres immenses

Quand je me rends compte que ça ne vaut plus la peine d'être si grand

Quand une idée vient me tirer du fond de mes nuits

Quand ton regard me demande au fond «dis moi non»

Quand la musique me tire du noir de mes questions

Quand tes mains tachent les jours qu’il nous reste ensemble

Quand j’ouvre un vieux tiroir et j’y trouve les clés de mon enfance

Quand je conte mon récit et que du premier essai les mots coulent comme un

fleuve

Quand s’en va ma raison et que d’un coup je ressens ce que je vis me manque déjà

Quand les heures s’en vont pour nous laisser toute la nuit

Quand les moments se suspendent et que le temps disparait un instant pour la vie

Quand nos longs ennuis déchirent le fil du temps qui passe (J'ai l’impression

qu’le temps passe)

Qu’ils engloutissent les secondes

Qu’ils convertissent le meilleur en pire

Sache que, sache que

Ce que je vis me manque déjà

Ce que je vis

Ce que je vis me manque déjà

Ce que je vis

À chaque fois que de belles choses arrivent dans ma vie

Une partie de moi est terrifiée

Non pas que le bonheur me fasse peur

C’est simplement que ce que je vis me manque déjà

À chaque fois que de belles choses arrivent dans ma vie

Une partie de moi est terrifiée

Non pas que le bonheur me fasse peur

C’est simplement que ce que je vis me manque déjà

Що ж, те, що мало статися, сталося

І зайшовши так далеко, я не міг очікувати нічого іншого

Іноді я дивуюся, як ми сюди потрапили

І тоді все мені тут здається таким холодним

Чи то великі стіни з металобрухту, чи віконні шибки нагадують мені про те, як

Я далекий від усього

Це все так абсурдно

Зараз мої години, мабуть, уже пораховані

Я кажу собі, що мені було б добре мріяти, я не знаю, випробувати щось

нормально

Покупки, дивлячись на блакитне небо

Грайте на піаніно, обмінюючись нотами з цим піаніно

Коли я бачу, як швидко йде час

Коли я просто озвучую, це все

Коли зірки летять пізно і секунди непостійні

Коли хмари там нагорі починають щось притягувати до мене

Коли я пишу рядки і прозу, то майже так, ніби собі прописую

дози

Коли я заблукаю і потрапляю на вулиці іншого світу

У той момент я вже сумую за тим, чим живу

Коли я бачу небо, коли я бачу світ, коли я бачу дощ

пройти в його погляді

Коли бачу вдалині обрій, коли приходить осінь

Коли п'ю один, коли блукаю

Коли я відчуваю, що знаю лише тебе

Коли ми на зв’язку, коли в моєму блокноті я

Нехай дощі слів ще сніжать

Моє серце ніколи не відчувало такої бійні

Щоразу, коли в моєму житті трапляються хороші речі

Частина мене налякана

Не те щастя мене лякає

Просто я сумую за тим, чим я вже живу

Щоразу, коли в моєму житті трапляються хороші речі

Частина мене налякана

Не те щастя мене лякає

Просто я сумую за тим, чим я вже живу

Коли твої очі вкрадуть мій біль

Під час перебування на сонці вони змінюють колір

Коли слова відомі глибоко в серці

Коли наші склеєні шкури утворюють одне тіло

Коли очі твого обличчя дивляться на величезні вікна

Коли я розумію, що бути таким великим більше не варто

Коли приходить ідея вирвати мене з глибини моїх ночей

Коли твій погляд у глибині душі просить мене "скажи мені ні"

Коли музика вириває мене з темряви моїх питань

Коли твої руки заплямують дні, які ми залишили разом

Коли відкриваю стару шухляду і знаходжу ключі від дитинства

Коли я розповідаю свою історію і з першої спроби слова ллються як одне ціле

Річка

Коли мій розум зникає і раптом я відчуваю те, чим живу, я вже сумую

Коли години йдуть, щоб залишити нас на всю ніч

Коли моменти зависають, а час зникає на мить для життя

Коли наші довгі клопоти рвуть нитку часу (я відчуваю

як час проходить)

Нехай вони проковтують секунди

Нехай перетворюють найкраще на гірше

Знай це, знай це

Я вже сумую за тим, чим живу

Чим живу

Я вже сумую за тим, чим живу

Чим живу

Щоразу, коли в моєму житті трапляються хороші речі

Частина мене налякана

Не те щастя мене лякає

Просто я сумую за тим, чим я вже живу

Щоразу, коли в моєму житті трапляються хороші речі

Частина мене налякана

Не те щастя мене лякає

Просто я сумую за тим, чим я вже живу