Sans dire adieu - Lonepsi

Je cherche l’enfant qui s’est perdu en moi, et qui glorifie la vie avec un

sourire innocent

Je cherche à remuer mes profondeurs où résonne l'écho de souvenirs frissonnants

Je cherche à m’enfuir vers l’inconnu, vers des rêves ensoleillés que l’on ne

peut faire que la nuit

Je cherche à retrouver ton parfum sur une passante que je ne reverrai jamais de

la vie

Comme une discrète floraison on a grandi seuls et à part

M’accidenter sur l’une de tes pensées n’a plus rien d’un hasard

Tu es maladroite comme un enfant qui se précipite

Mais je te pardonne car tu m’as sauvé de ce précipice

Lorsque tu me parles je t'écoute comme si, c'étaient les derniers mots que tu

prononçais

Lorsque tu me parles je t'écoute comme si, c'étaient les derniers mots que tu

prononçais

J’ai comme une envie souterraine d’aller plonger sous tes reins

Mais je cherche ce qui se dit au bord de tes clavicules

Ma raison, s’est fait piétiner par un troupeau de sentiments

Combien de mes écrits resteront inconnus?

Quand j’y pense, la plus part d’entre eux, je te les ai consacrés

Car tu semblais aussi séduisante qu’un secret

Je cherche les lumières du soir qui allumeront ton sourire

Les mots, les virgules, la vie qui errent dans les poèmes de Pouchkine

Je nous revois rentrer à deux, quand on ruisselait ensemble à la recherche de

chemins rares

J’aimerais te revoir sans dire adieu, pour me rappeler qu’avec toi c'était fou

comme j’aimais rire

Lorsque tu me parles je t'écoute comme si, c'étaient les derniers mots que tu

prononçais

Lorsque tu me parles je t'écoute comme si, c'étaient les derniers mots que tu

prononçais

Я шукаю дитину, яка загубилася в мені, і яка прославляє життя з а

невинна посмішка

Я прагну розбурхати свої глибини, де резонує відлуння тремтливих спогадів

Я прагну втекти до невідомого, до сонячних мрій, яких немає

можна зробити цю ніч

Я шукаю твій запах на перехожому, якого я більше ніколи не побачу

життя

Як тихий цвіт, ми росли поодинці й окремо

Нещасний випадок на одній із ваших думок більше не є випадковістю

Ти незграбний, як дитина, що мчить

Але я прощаю тебе, бо ти врятував мене з цієї прірви

Коли ти говориш зі мною, я слухаю тебе, це були останні твої слова

виражений

Коли ти говориш зі мною, я слухаю тебе, це були останні твої слова

виражений

У мене є підземне бажання піти і пірнути під твої стегна

Але я шукаю те, що сказано на краю твоїх ключиць

Мій розум, був розтоптаний стадом почуттів

Скільки моїх творів залишиться невідомими?

Якщо подумати, більшість із них я присвятив вам

Бо ти здавався спокусливим, як таємниця

Шукаю вечірні вогні, які засвітять твою посмішку

Слова, коми, блукання життя у віршах Пушкіна

Я бачу, як ми вдвох повертаємося додому, коли ми разом шукали

рідкісні шляхи

Я хотів би бачити тебе знову, не прощаючись, нагадати собі, що з тобою це було божевілля

як я любив сміятися

Коли ти говориш зі мною, я слухаю тебе, це були останні твої слова

виражений

Коли ти говориш зі мною, я слухаю тебе, це були останні твої слова

виражений