Neruda - Lonepsi

J’ai peur de dire adieu, j’ai peur du dernier regard

Peur comme une mère qui voit son fils s’en aller d’une gare

J’ai peur de ne pas commettre mes rêves, de ne parvenir au bout

Peur de l’eau salée de la mer quand elle m’arrive aux joues

J’ai peur d'écouter un jour mon bonheur tituber

Peur d’offrir des fleurs qui transportent une odeur inhumaine

Tengo miedo como Neruda

J’ai peur de dire adieu, j’ai peur du dernier regard

J’entends la tristesse du ciel gris tomber sur le sol

S'écraser lentement sur le béton comme une clope

J’entends les regrets secrets de celui qui se trompait

J’entends ton absence qui résonne dans le creux de mon verre

J’entends les pas lourds de l’ombre qui me poursuit sans arrêt

J’entends les voix glançantes de mes démons palabrer dans ma tête

Tengo miedo como Neruda

J’entends ton absence qui résonne dans le creux de mon verre

Tengo miedo como Neruda

Je respire ton indifférence comme un calme qui console

Je soupire mes joies, mes larmes et les transforme en mille consonnes

Je reçois sagement l’hiver qui sommeille dans mes nuits glacées

Je l’enferme dans une plume et le laisse faire son tracé

Je cherche les chemins de l’ennui et m’y plonge comme un idiot

J’ai vu des indices sur mon futur, où sont les prochains signaux?

Tengo miedo como Neruda

Je soupire mes joies, mes larmes et les transforme en mille consonnes

Je revois le vent guider mes pas vers ses tissus

J’ai passé l’hiver sans danser, serais-je moins rêveur ces temps-ci?

Je revois ces visages sur une pellicule trempée

Comme quoi ces résidus m’empêchent d’oublier les déchirures anciennes

Bien que mes sentiments peuvent tenir dans le noyau d’un atome

J’aime sentir le parfum de sa danse effleurer ma peau

Tengo miedo como Neruda

J’ai peur de dire adieu, j’ai peur du dernier regard

Tengo miedo como Neruda

Я боюся прощатися, боюся останнього погляду

Страх, як мати, яка бачить, як її син йде з вокзалу

Я боюся не здійснити свої мрії, не досягти кінця

Боюся солоної морської води, коли мова йде про мої щоки

Я боюся почути, як колись моє щастя хитнеться

Боїться пропонувати квіти, які несуть нелюдський запах

Тенго міедо в ролі Неруди

Я боюся прощатися, боюся останнього погляду

Я чую, як смуток сірого неба падає на землю

Повільно розбивається об бетон, як сигарета

Я чую таємний жаль тих, хто помилився

Я чую, як твоя відсутність відлунює в дуплі мого скла

Я чую, як важкі кроки тіні невпинно переслідують мене

Я чую страхітливі голоси моїх демонів, які блукають у моїй голові

Тенго міедо в ролі Неруди

Я чую, як твоя відсутність відлунює в дуплі мого скла

Тенго міедо в ролі Неруди

Я дихаю твоєю байдужістю, як втішним спокоєм

Я зітхаю своїми радощами, своїми сльозами і перетворюю їх на тисячу приголосних

Я мудро сприймаю зиму, що дрімає моїми крижаними ночами

Я поклав його в ручку і дозволив йому робити свою справу

Шукаю стежки нудьги і занурююся в них, як ідіот

Я побачив підказки про своє майбутнє, де наступні сигнали?

Тенго міедо в ролі Неруди

Я зітхаю своїми радощами, своїми сльозами і перетворюю їх на тисячу приголосних

Я бачу, як вітер веде мої кроки до її тканин

Я провів зиму без танців, чи був би я менш мрійником у ці дні?

Я знову бачу ці обличчя на мокрій плівці

Як і те, що ці залишки заважають мені забути старі сльози

Хоча мої почуття можуть поміститися в ядрі атома

Мені подобається відчувати на своїй шкірі запах її танцю

Тенго міедо в ролі Неруди

Я боюся прощатися, боюся останнього погляду

Тенго міедо в ролі Неруди