Marche nocturne - Lonepsi

Je fais les mille pas dehors à cause d’une frayeur

Celle de ne plus me rappeler de mes rêves

J’aurai toujours besoin de m’absenter loin de ce monde

De m’inventer le mien pour savoir quoi faire de mes peurs

Je fais les mille pas dehors à cause d’une frayeur

Celle de ne plus me rappeler de mes rêves

J’aurai toujours besoin de m’absenter loin de ce monde

De m’inventer le mien pour savoir quoi faire de mes peurs

J'écris ce texte en me demandant que vaudra-t-il

Lorsque j’aurai l'âge de le lire une fois sincèrement

Est-ce qu’il se perdra parmi toutes ces feuilles volatiles?

J’ai quelques doutes comme pour une promesse faite sans serment

Je rentre tard ce soir et tous les lampadaires sont éteints

Je fais signe à une silhouette au loin en pensant qu’c'était toi

Je repasse dans une rue que j’ai l’impression de connaître par cœur

J’y suis pas resté plus d’un quart d’heure

J'écris ce texte en me promettant de ne rien effacer

De lâcher les mots comme ils viennent et même si j’dois m'égarer

Promène mes yeux vers le ciel, quand l’cœur a très peu d’air

Pour dissiper mes ennuis j’ai dû trouver mes remèdes

Toi voudrais-tu t’en aller dès l’aurore sans demander de l’aide?

Pendant des nuits et des semaines pour aller mourir et renaître

De ma vie je ne regrette aucun instant

Mais j’espère pouvoir recréer des souvenirs au prochain printemps

Je fais les mille pas dehors à cause d’une frayeur

Celle de ne plus me rappeler de mes rêves

J’aurai toujours besoin de m’absenter loin de ce monde

De m’inventer le mien pour savoir quoi faire de mes peurs

Je fais les mille pas dehors à cause d’une frayeur

Celle de ne plus me rappeler de mes rêves

J’aurai toujours besoin de m’absenter loin de ce monde

De m’inventer le mien pour savoir quoi faire de mes peurs

J'écris ce texte en me demandant que vaudra-t-il

Lorsque j’aurai l'âge de le lire une fois sincèrement

Est-ce qu’il se perdra parmi toutes ces feuilles volatiles?

J’ai quelques doutes comme pour une promesse faite sans serment

Je rentre tard ce soir et la pluie est déjà bien tombée

J’aurais voulu te croiser, courir dans tes bras tout trempé

Mais tu n’es pas là, et je cherche dans les yeux des gens

Une échappatoire, comme perdu au milieu des champs

Suite à ça, je m’en vais d’un bar assez déçu

Car il est impossible de se débarrasser de soi

Je baisse la tête et regarde où mes pas me mènent

Est-ce que eux aussi sont-ils poussés par ce rêve?

Aucune idée mais parfois c’est comme s’ils voulaient rejoindre mon enfance

Le seul pays où j’n'éprouvais pas de peine

Les phares blancs d’une voiture m’arrachent à mes pensées

Et sans pouvoir deviner si mon visage a l’air sévère ou heureux

Je continue ma nuit sans vraiment savoir où errer

Je fais les mille pas dehors à cause d’une frayeur

Celle de ne plus me rappeler de mes rêves

J’aurai toujours besoin de m’absenter loin de ce monde

De m’inventer le mien pour savoir quoi faire de mes peurs

Je fais les mille pas dehors à cause d’une frayeur

Celle de ne plus me rappeler de mes rêves

J’aurai toujours besoin de m’absenter loin de ce monde

De m’inventer le mien pour savoir quoi faire de mes peurs

Je fais les mille pas dehors à cause d’une frayeur

Celle de ne plus me rappeler de mes rêves

J’aurai toujours besoin de m’absenter loin de ce monde

De m’inventer le mien pour savoir quoi faire de mes peurs

Я ходжу надвір через переляк

Що більше не пам’ятаю своїх снів

Мені завжди потрібно буде бути подалі від цього світу

Вигадати своє, щоб знати, що робити зі своїми страхами

Я ходжу надвір через переляк

Що більше не пам’ятаю своїх снів

Мені завжди потрібно буде бути подалі від цього світу

Вигадати своє, щоб знати, що робити зі своїми страхами

Я пишу цей текст, думаючи, чого він буде коштувати

Коли я виросту, щоб один раз прочитати це щиро

Чи не загубиться він серед усього того листя, що летить?

У мене є певні сумніви, як-от обіцянка, дана без клятви

Я приходжу додому сьогодні пізно ввечері, і всі ліхтарі вимкнені

Я махаю рукою фігурі вдалині, думаючи, що це ти

Проходячи вулицею, я відчуваю, що знаю напам’ять

Я пробув там не більше чверті години

Я пишу цей текст, обіцяючи собі нічого не стерти

Відпустити слова, коли вони приходять, і навіть якщо мені доведеться збитися

Зведіть мої очі до неба, коли в серці дуже мало повітря

Щоб розвіяти свої неприємності, мені довелося знайти ліки

Чи хотіли б ви піти на світанку, не попросивши допомоги?

Щоб ночі й тижні йшли вмирати і відроджуватися

У своєму житті я не шкодую жодної миті

Але я сподіваюся, що зможу відтворити спогади наступної весни

Я ходжу надвір через переляк

Що більше не пам’ятаю своїх снів

Мені завжди потрібно буде бути подалі від цього світу

Вигадати своє, щоб знати, що робити зі своїми страхами

Я ходжу надвір через переляк

Що більше не пам’ятаю своїх снів

Мені завжди потрібно буде бути подалі від цього світу

Вигадати своє, щоб знати, що робити зі своїми страхами

Я пишу цей текст, думаючи, чого він буде коштувати

Коли я виросту, щоб один раз прочитати це щиро

Чи не загубиться він серед усього того листя, що летить?

У мене є певні сумніви, як-от обіцянка, дана без клятви

Приходжу сьогодні пізно додому, а дощ уже пішов

Я б хотів зустрітися з тобою, бігти в твої обійми весь мокрий

Але тебе немає, а я дивлюся людям в очі

Втеча, наче заблукала посеред полів

Після цього я залишаю бар дуже розчарований

Тому що позбутися від себе неможливо

Я схиляю голову і дивлюся, куди мене ведуть мої кроки

Невже їх надто рухає ця мрія?

Не знаю, але іноді здається, що вони хочуть приєднатися до мого дитинства

Єдина країна, де я не відчував болю

Білі фари автомобіля виривають мене з думок

І без можливості вгадати, чи моє обличчя виглядає суворим чи щасливим

Я йду вночі, не знаючи, куди бродити

Я ходжу надвір через переляк

Що більше не пам’ятаю своїх снів

Мені завжди потрібно буде бути подалі від цього світу

Вигадати своє, щоб знати, що робити зі своїми страхами

Я ходжу надвір через переляк

Що більше не пам’ятаю своїх снів

Мені завжди потрібно буде бути подалі від цього світу

Вигадати своє, щоб знати, що робити зі своїми страхами

Я ходжу надвір через переляк

Що більше не пам’ятаю своїх снів

Мені завжди потрібно буде бути подалі від цього світу

Вигадати своє, щоб знати, що робити зі своїми страхами