Le Loup des Steppes - Lonepsi

J’ai la vie devant moi et des idées derrière la tête

Mais j’ai pas trouvé l’inspiration depuis la dernière averse

Je vis avec ce qui me tue et la fatigue me dupe

Mes désirs ont pris le dessus et laissent en moi d’infimes fêlures

Quand je me réveille lentement le matin

J’attends la nuit impatiemment

Elle est comme un pansement

Y’a qu’avec elle que j’ai pas sommeil, ouais

Aucun matin ne me donne du bonheur

La caféine comme seul moteur

J’attends le soir pour atteindre les hauteurs

Et dévoiler le contenu de mon coffre

Ça va, seulement, je vous oublie si facilement

Qu’il suffit que je ferme les yeux pour voir s’effacer le monde

Je vois le soleil dès l’aube heurter le peu de ma liberté

Et je me dis dans mon lit: «Barre-toi, ne crois pas que le labeur tue»

Hé, sans rigoler, le temps m’isole

Je vis dans l'éloignement du monde qui m’environne

Je suis: mi-loup, mi-homme

Je suis: mi-loup, mi-homme

Face à mon vœu le plus cher

Qui me restreint et m’emprisonne

Je suis: mi-loup, mi-homme

Je suis: mi-loup, mi-homme

Face à mon vœu le plus cher

Qui me restreint et m’emprisonne

J’ai la vie devant moi et des idées derrière la tête

Mais j’ai pas trouvé l’inspiration depuis la dernière averse

Je vis avec ce qui me tue et la fatigue me dupe

Mes désirs ont pris le dessus et laissent en moi d’infimes fêlures

Je me comporte comme un Loup des Steppes

Je m’en-cloisonne pour apprivoiser mon âme

Parce qu'à l’extérieur tout m’effraie

Il n’y a que vu de loin que la foule est belle

Je m’imagine parfois au milieu

En ressentant ce que ça pourrait me faire

Mais je me comporte comme un Loup des Steppes

Séduire une femme est à la portée du moindre imbécile

Rompre avec elle est réservé seulement aux intrépides

Mon cœur est un pendule qui oscille entre une crainte et un désir

Lorsque tu sors la nuit, je suis certainement en train d'écrire

Je vois ma vie comme une phrase interrompue

Pendant des semaines et des mois

Combien de fois j’ai dit: «Aidez-moi»?

Le plus dur c’est de s’aimer soi

Mais comment dois-je faire pour me diriger vers autrui

Alors que je suis confortable chez moi?

Lorsque je voulais me faire des souvenirs

Je me suis bousillé la mémoire

Je me comporte comme un Loup des Steppes

Je m’en-cloisonne pour apprivoiser mon âme

Parce qu'à l’extérieur tout m’effraie

Il n’y a que vu de loin que la foule est belle

Je m’imagine parfois au milieu

En ressentant ce que ça pourrait me faire

Mais je me comporte comme un Loup des Steppes

Sans rigoler, le temps m’isole

Je vis dans l'éloignement du monde qui m’environne

Je suis: mi-loup, mi-homme

Je suis: mi-loup, mi-homme

Face à mon vœu le plus cher

Qui me restreint et m’emprisonne

Je suis

У мене життя попереду, а ідеї за головою

Але я не знайшов натхнення з останньої зливи

Я живу з тим, що мене вбиває, а втома дурить мене

Мої бажання взяли верх і залишили в мені крихітні тріщини

Коли я прокидаюся повільно вранці

Нетерпляче чекаю ночі

Вона як бинт

Я тільки з нею не сплю, ага

Жоден ранок не дарує мені щастя

Кофеїн як єдиний драйвер

Чекаю вечора, щоб досягти вершин

І розкрий вміст мого багажника

Все гаразд, тільки я так легко тебе забуваю

Що мені потрібно просто закрити очі, щоб побачити, як світ згасає

Я бачу, як сонце від світанку вдарило по частинці моєї свободи

І я кажу собі в ліжку: «Іди геть, не думай, що робота вбиває»

Гей, без жартів, час ізолює мене

Я живу в віддаленості навколишнього світу

Я: наполовину вовк, наполовину людина

Я: наполовину вовк, наполовину людина

Зустрічаючи моє найдорожче бажання

Що стримує і ув'язнює мене

Я: наполовину вовк, наполовину людина

Я: наполовину вовк, наполовину людина

Зустрічаючи моє найдорожче бажання

Що стримує і ув'язнює мене

У мене життя попереду, а ідеї за головою

Але я не знайшов натхнення з останньої зливи

Я живу з тим, що мене вбиває, а втома дурить мене

Мої бажання взяли верх і залишили в мені крихітні тріщини

Я поводжуся, як степовий вовк

Я обмежуюсь тим, щоб приборкати свою душу

Бо все зовні мене лякає

Лише здалеку видно, що натовп гарний

Іноді я уявляю себе посередині

Відчуваючи, що це може зробити зі мною

Але я поводжуся як Степовий вовк

Спокусити жінку під силу найменшому дурню

Розставання з нею тільки для безстрашних

Моє серце — маятник, що коливається між страхом і бажанням

Коли ти виходиш вночі, я неодмінно пишу

Я бачу своє життя як перерване речення

Протягом тижнів і місяців

Скільки разів я казав: «Допоможи мені»?

Найважче полюбити себе

Але як мені орієнтуватися на інших

Поки мені комфортно вдома?

Коли я хотів зробити спогади

Я зіпсував свою пам'ять

Я поводжуся, як степовий вовк

Я обмежуюсь тим, щоб приборкати свою душу

Бо все зовні мене лякає

Лише здалеку видно, що натовп гарний

Іноді я уявляю себе посередині

Відчуваючи, що це може зробити зі мною

Але я поводжуся як Степовий вовк

Без жартів, час ізолює мене

Я живу в віддаленості навколишнього світу

Я: наполовину вовк, наполовину людина

Я: наполовину вовк, наполовину людина

Зустрічаючи моє найдорожче бажання

Що стримує і ув'язнює мене

я