Étincelle - Lonepsi

Vu c’qu’il s’passe

Je me demande qui pourra faire un peu de justice là

Quand mes gus tizent tard

Ils font tout pour éviter les comas de justesse, ah.

Ma feuille est blanche et brûlante comme un radiateur

Car je pense fort aux choses que je ne t’ai pas dit à tort

Je suis amoureux…

Je suis amoureux des passantes dans les rues de Paris

Amoureux de ma cigarette et de sa connotation tragique

Parfois c’est vrai, j’aimerais les rejoindre mais je suis juste ici

Car quand mon cœur en fait des siennes, mon cerveau joue les justiciers

Comme un bout de lumière faisant face à la nuit

On se découvre, on fait l’amour et puis vite, on passe à l’ennui

C’est ainsi, je suis comme une étincelle

Qui même parmi ses semblables à toujours été seule

Pendant que des gens sur les quais

Débattent et m’allument les nerfs

Croyant que la lune est pleine

Moi, je songe à me diriger vers

La plus belle des rues désertes

Mais cette nuit vu l’effet

D’une légère fumée verdâtre

Je prendrais ma plume

Et ferai couler l’encre à rude échelle

Ici, mes idées m’appartiennent et paraissent dénudées

Certes, tu sais, j’ai du mal parler depuis que le silence tue mes peines

Si je n'étais pas fou, je deviendrai sûrement dingue

Подивіться, що відбувається

Цікаво, хто там може зробити справедливість

Коли мої хлопці спізнюються

Вони роблять все, щоб уникати коми, ах.

Моя простирадла біла й гаряча, як радіатор

Тому що я добре думаю про те, що не сказав тобі неправильно

Я закоханий…

Я закоханий у перехожих на вулицях Парижа

Закоханий у мою сигарету та її трагічний підтекст

Іноді це правда, я хотів би приєднатися до них, але я тут

Тому що, коли моє серце спрацьовує, мій мозок грає наглядача

Як шматочок світла, звернений до ночі

Ми відкриваємо один одного, займаємося любов’ю, а потім швидко переходимо до нудьги

Так воно і є, я як іскра

Яка навіть серед однолітків завжди була сама

Поки люди на доках

Обговорюйте і запаліть мені нерви

Вірити, що місяць повний

Я, я думаю відправитися до

Найкрасивіша з порожніх вулиць

Але сьогодні ввечері побачив ефект

Легкого зеленуватого диму

Я б взяв свою ручку

І пролити чорнило у масовому масштабі

Тут мої ідеї належать мені і виглядають оголеними

Звичайно, знаєте, мені важко говорити, бо мовчання вбиває мої печалі

Якби я не був божевільним, я б напевно збожеволів