Le lac Saint Sébastien - Les Ogres De Barback, Anne Sylvestre

Tiens, se dit le lac Saint-Sébastien

Je ne comprends pas ces humains

Ils sont si pleins de turbulences

Je crois qu’ils ont peur du silence

Ils s’imaginent réfléchir

Moi, je sais c’que ça veut dire

Tiens, se dit le lac Saint-Sébastien

Oh, je leur expliquerais bien

Qu’il faut qu’il n’y ait pas un souffle

Ou bien l’image se boursoufle

On ne distingue plus le fond

Le ciel est comme un viux chiffon

Mais près de moi vit une humaine

J la vois quand elle se promène

Et si parfois elle parle haut

Elle connaît la langue de l’eau

Tiens, se dit le lac Saint-Sébastien

Elle dit que nous sommes cousins

Que les humains sont très liquides

Mais ils ne sont pas translucides

Où sont leurs truites, leurs brochets?

Il faut croire qu’ils les cachaient

Tiens, se dit le lac Saint-Sébastien

Sans doute ils n’y comprennent rien

L’eau qu’ils possèdent, ils la salissent

Ils y jettent leurs immondices

Et quand elle est bien polluée

Disent qu’il faut la purifier

Mais près de moi vit une humaine

Je la vois quand elle se promène

Et si parfois elle parle haut

Elle connaît la langue de l’eau

Tiens, se dit le lac Saint-Sébastien

Ils sont étranges, ces humains

Quand ils détournent des rivières

Ils sont parfois très en colère

Si elles vont regagner leur lit

Après avoir tout englouti

Tiens, se dit le lac Saint-Sébastien

Je crois qu’ils ne font pas le lien

Entre toutes les eaux du monde

Moi, je sais qu’elles correspondent

Et qu’en la plus petite flaque

Il y a l’espérance d’un lac

Mais près de moi vit une humaine

Je la vois quand elle se promène

Et si parfois elle parle haut

Elle connaît la langue de l’eau

Tiens, se dit le lac Saint-Sébastien

Ils se battent comme des chiens

Ils sont chiens quand ça les arrange

Et puis se prennent pour des anges

Comme si d'être ce qu’ils sont

Leur donnait un mauvais frisson

Tiens, se dit le lac Saint-Sébastien

Ils s’improvisent magiciens

Ils déracinent et ils bétonnent

Ils font le vide et puis s'étonnent

Que les saisons aillent de travers

Et que s'étende le désert

Mais près de moi vit une humaine

Je la vois quand elle se promène

Et si parfois elle parle haut

Elle connaît la langue de l’eau

Tiens, se dit le lac Saint-Sébastien

Je refroidis, l’hiver s’en vient

Bientôt se formera ma glace

Dessous, j’aurai toute la place

Pour moi le gel est bienvenu

Je n’aime pas les arbres nus

Tiens, se dit le lac Saint-Sébastien

Je vais rêver à ces humains

Ils seront encore là, j’espère

Quand mes eaux redeviendront claires

Et que se poseront les huards

Pourvu qu’ils n’aient pas de retard

Et que près de moi cette humaine

Ait traversé l’hiver sans peine

Qu’elle vienne avec les oiseaux

Me parler la langue de l’eau

Ось, сказав озеро Сан-Себастьян

Я не розумію цих людей

Вони такі сповнені турбулентності

Думаю, вони бояться тиші

Вони уявляють, що думають

Я знаю, що це означає

Ось, сказав озеро Сан-Себастьян

О, я б їм пояснив

Що не повинно бути подиху

Інакше зображення лущиться

Ми більше не можемо розрізнити фон

Небо схоже на стару ганчірку

Але біля мене живе людина

Я бачу її, коли вона йде

А якщо іноді вона голосно розмовляє

Вона знає мову води

Ось, сказав озеро Сан-Себастьян

Вона каже, що ми двоюрідні брати

Що люди дуже рідкі

Але вони не прозорі

Де їхня форель, їх щука?

Мабуть, вони їх ховали

Ось, сказав озеро Сан-Себастьян

Вони, мабуть, не розуміють

Вода, яка їм належить, вони її забруднюють

Вони кидають туди свою нечистоту

І коли вона добре забруднена

Скажіть, що його потрібно очистити

Але біля мене живе людина

Я бачу її, коли вона йде

А якщо іноді вона голосно розмовляє

Вона знає мову води

Ось, сказав озеро Сан-Себастьян

Вони дивні, ці люди

Коли вони відводять річки

Іноді вони дуже злі

Якщо вони повернуться до свого ліжка

Після того як все це проковтнув

Ось, сказав озеро Сан-Себастьян

Я вважаю, що вони не встановлюють зв’язок

Між усіма водами світу

Я знаю, що вони збігаються

І в найменшій калюжі

Є надія на озеро

Але біля мене живе людина

Я бачу її, коли вона йде

А якщо іноді вона голосно розмовляє

Вона знає мову води

Ось, сказав озеро Сан-Себастьян

Вони б'ються, як собаки

Вони собаки, коли їм це влаштовує

А потім подумайте, що вони ангели

Ніби бути такими, якими вони є

Створив у них поганий кайф

Ось, сказав озеро Сан-Себастьян

Вони імпровізують фокусників

Виривають і бетонують

Вони спорожняються, а потім дивуються

Нехай проходять пори року

І нехай пустеля поширюється

Але біля мене живе людина

Я бачу її, коли вона йде

А якщо іноді вона голосно розмовляє

Вона знає мову води

Ось, сказав озеро Сан-Себастьян

Мені стає холодно, зима йде

Скоро мій лід утвориться

Внизу у мене буде вся кімната

Для мене мороз вітається

Я не люблю голі дерева

Ось, сказав озеро Сан-Себастьян

Я буду мріяти про цих людей

Сподіваюся, вони там будуть

Коли мої води знову стануть прозорими

А що гагари висадять

За умови, що вони не запізнилися

І що поруч зі мною ця людина

Зиму пережили без зусиль

Нехай вона прийде з птахами

Говори зі мною мовою води