Au café du canal - Pierre Perret, Les Ogres De Barback, Magyd Cherfi

Chez la jolie Rosette au café du canal

Sous le tronc du tilleul qui ombrageait le bal

On pouvait lire sous deux coeurs entrelacés

Ici on peut apporter ses baisers

Moi mes baisers je les avais perdus

Et je croyais déjà avoir tout embrassé

Et je ne savais pas que tu étais venue

Et que ta bouche neuve en était tapissée

La chance jusqu’ici ne m’avait pas souri

Sur mon berceau les fées n’se penchaient pas beaucoup

Et chaque fois que j’tombais sur un carré d’orties

Y’avait une guêpe pour me piquer dans l’cou

Pourtant ma chance aujourd’hui elle est là

Sous la tonnelle verte de tes cils courbés

Quand tu m’as regardé pour la première fois!

Ma vieille liberté s’est mise à tituber

Nous étions seuls au monde en ce bal populeux

Et d’une seule main je prisonnait ta taille

Tes seins poussaient les plis de ton corsage bleu

Ils ont bien failli gagner la bataille

J’aime le ciel parc’qu’il est dans tes yeux

J’aime l’oiseau parc’qu’il sait ton nom

J’aime ton rire et tous ces mots curieux

Que tu viens murmurer au col de mon veston!

Et je revois tes mains croisées sur ta poitrine

Tes habits jetés sur une chaise au pied du lit

Ton pauvre coeur faisait des p’tits bons de sardines

Quand j’ai posé ma tête contre lui!

Dieu tu remercies Dieu ça c’est bien de toi

Mais mon amour pour toi est autrement plus fort

Est-ce que Dieu aurait pu dormir auprès de toi?

Pendant toute une nuit sans toucher à ton corps

Chez la jolie Rosette au café du canal

Sous le tronc du tilleul qui ombrageait le bal

On pouvait lire sous deux coeurs entrelacés

Ici on peut apporter ses baisers

Chez la beautiful Rosette у café du canal

Під стовбуром липи, що затінювала бал

Читати можна було під двома переплетеними серцями

Сюди ми можемо принести наші поцілунки

Мені мої поцілунки я їх втратив

І я думав, що я вже все це прийняв

А я не знав, що ти прийшов

І твій новий рот був набитий цим

Удача поки що не посміхнулася мені

На мою люльку феї не дуже налягали

І щоразу натрапляв на клаптик кропиви

Мене в шию вжалила оса

Але сьогодні моя удача є

Під зеленою альтанкою твоїх вигнутих вій

Коли ти вперше подивився на мене!

Моя стара свобода почала хитатися

Ми були одні в світі на цьому багатолюдному балу

І однією рукою я схопив твою талію

Твої груди розсунули складки твого блакитного ліфа

Вони майже виграли бій

Я люблю небо, бо воно в твоїх очах

Мені подобається птах, тому що він знає твоє ім’я

Я люблю твій сміх і всі ці цікаві слова

Щоб ти прийшов шептати під комір мого піджака!

І я бачу твої руки схрещені на грудях

Ваш одяг кинули на стілець біля підніжжя ліжка

Твоє бідне серце робило маленькі гарні сардини

Коли я приклала голову до нього!

Боже, дякую Богу, що це добре з вашого боку

Але моя любов до тебе набагато сильніша

Чи міг Бог спати з тобою?

Цілу ніч, не торкаючись свого тіла

Chez la beautiful Rosette у café du canal

Під стовбуром липи, що затінювала бал

Читати можна було під двома переплетеними серцями

Сюди ми можемо принести наші поцілунки