Солдат - Крестовый туз

Афган, Чечня и Дагестан, а раньше — Карабах.

Умел везде он воевать — в долинах и в горах.

Его все знали: весельчак со шрамом на щеке,

До дырок стёртый автомат прирос к его руке.

Он умел никогда не скучать,

Он хотел даже смерть приручать,

А когда отправлялся он в бой,

Ангел пел над его головой:

«Солдат, солдат, возвращайся домой!

Солдат, солдат, возвращайся живой!

Не надо денег, не надо наград —

Ты просто домой возвращайся, солдат!

Солдат… солдат…»

Здоров, как танк — я не шучу, сто двадцать выжимал!

Он если хлопал по плечу — чуть кости не ломал.

Да только пуле всё равно: здоровый иль хиляк,

За ним она летит давно, да не найдёт никак.

Он умел никогда не скучать,

Он хотел даже смерть приручать,

А когда отправлялся он в бой,

Ангел пел над его головой:

«Солдат, солдат, возвращайся домой!

Солдат, солдат, возвращайся живой!

Не надо денег, не надо наград —

Ты просто домой возвращайся, солдат!

Солдат…»

Я помню тот палящий зной, команду: «Борт, на взлёт!»

Как помахал он всем рукой и двинул в самолёт,

Как оглянулся, поглядел секунду лишь одну,

Сказал: «Пока!»

и улетел в какую-то войну…

Сегодня проводы опять, и горькую все пьют…

Сегодня тосты говорят, что может не убьют…

А где-то дым, а где-то кровь, а где-то снова бой…

Давайте выпьем, пацаны, чтоб он пришёл живой.

Он умел никогда не скучать,

Он хотел даже смерть приручать,

А когда отправлялся он в бой,

Ангел пел над его головой:

«Солдат, солдат, возвращайся домой!

Солдат, солдат, возвращайся живой!

Не надо денег, не надо наград —

Ты просто домой возвращайся, солдат!

Солдат… солдат…

Солдат… солдат…»

Афган, Чечня і Дагестан, а раніше — Карабах.

Вмів скрізь він воювати в долинах і в горах.

Його всі знали: веселун із шрамом на щоці,

До дірок стертий автомат приріс до його руки.

Він умів ніколи не нудьгувати,

Він хотів навіть смерть приручати,

А коли вирушав він в бій,

Ангел співав над його головою:

«Солдате, солдате, повертайся додому!

Солдате, солдате, повертайся живий!

Не треба грошей, не треба нагород

Ти просто додому повертайся, солдате!

Солдат… солдат…»

Здоров, як танк — я не жартую, сто двадцять вичавлював!

Він якщо плескав по плечу — трохи кістки не ламав.

Та тільки кулі все одно: здоровий або хіляк,

За ним вона летить давно, і не знайдет ніяк.

Він умів ніколи не нудьгувати,

Він хотів навіть смерть приручати,

А коли вирушав він в бій,

Ангел співав над його головою:

«Солдате, солдате, повертайся додому!

Солдате, солдате, повертайся живий!

Не треба грошей, не треба нагород

Ти просто додому повертайся, солдате!

Солдат...»

Я пам'ятаю ту пекучу спеку, команду: «Борт, на зліт!»

Як помахав він усім рукою і рушив у літак,

Як озирнувся, подивився секунду лише одну,

Сказав: "Поки!"

і летів у якусь війну...

Сьогодні проводи знову, і гірку все п'ють...

Сьогодні тости кажуть, що може не вб'ють…

А десь дим, а десь кров, а десь знову бій…

Давайте вип'ємо, пацани, щоб він прийшов живий.

Він умів ніколи не нудьгувати,

Він хотів навіть смерть приручати,

А коли вирушав він в бій,

Ангел співав над його головою:

«Солдате, солдате, повертайся додому!

Солдате, солдате, повертайся живий!

Не треба грошей, не треба нагород

Ти просто додому повертайся, солдате!

Солдат… солдат…

Солдат… солдат…»