Школьные друзья - Крестовый туз

А знаешь, в дворике я стареньком живу,

А я люблю свою усталую Москву.

А дворик старенький ты мой, Москва моя.

А где же, где же вы, школьные друзья?

Мой Лёха — школьный друг — он из спортсменов.

Он виски пьёт и слушает шансон.

Он крышею у разных бизнесменов,

Особо важных в бизнесе персон.

Ему башку снести кому-то — словно плюнуть,

Такая специальность у него.

Он не привык над этим долго думать,

А в остальном он парень ничего.

Он любит погулять, повеселиться,

Он с виду тихий, но в душе суров.

Не дай Бог Лёхе сильно перепиться —

Он наломает очень много дров.

Серёга — одноклассник — служит в «Альфе»,

Он в школе был разрядник по стрельбе.

Он в ящике хранит значки-медальки,

Что в тирах завоёвывал в борьбе.

Теперь другая жизнь, другие цели —

Эй, берегитесь, террористы все!

Блестят глаза в оптическом прицеле,

И палец на спусковом крючке.

И возникая, как герой из сказки,

Заложников освобождал не раз

Серёга — просто парень в чёрной маске,

Но жизней он немало уже спас.

Другой — Василий — тот рванулся выше,

В избранники народные попал.

Теперь он где-то под кремлёвской крышей,

А в детстве был плюгавенький шакал.

На должность на высокую швырнуло

На мутной политической волне.

Теперь же он в политике акула,

И жизнею доволен он вполне.

Он, говорят, знаком с самим Чубайсом,

И у подъезда чёрный «Мерседес».

Сидит себе в Госдуме, чешет пузо

И чёрную икру на завтрак ест.

Иришка — на родном центральном рынке,

Ларёк у ней и вроде ничего,

Но только нелады вот в жизни личной:

Был раньше муж — теперь вот нет его.

Его в Чечне давно уж замочили,

Ещё в начале грёбаной войны.

Другие мужики, конечно, были,

Но жили с ней не в качестве жены.

И хоть Иришка вовсе не старуха,

И при деньгах, и хороша собой,

Да только с мужиками вот непруха,

Да только вот в глазах печаль и боль.

И вот однажды, будто сговорились,

У тополя, что рос при входе в дом,

Все встретились друзья и удивились,

И каждый говорил там о своём.

Тёр Лёха, что в разборках нынче строго;

Иришка — как без мужа тяжело,

Васёк — про избирателей, Серёга —

Как бомбу обезвреживал в метро.

Обнялись все и даже прослезились:

Эх, редко, мол, встречаемся, друзья!

И как-то сразу все заторопились

И разошлись — дорога каждому своя.

И как-то сразу все заторопились

И разошлись — дорога каждому своя.

А знаешь, в дворике я стареньком живу,

А я люблю свою усталую Москву.

А дворик старенький ты мой, Москва моя.

А где ж вы, где ж вы, школьные друзья?

А дворик старенький ты мой, Москва моя.

А где ж вы, где ж вы, школьные друзья?

А знаєш, у дворику я старенькому живу,

А я люблю свою втомлену Москву.

А дворик старенький ти мій, Москва моя.

А де, де, ви, шкільні друзі?

Мій Леха - шкільний друг - він зі спортсменів.

Він скроні п'є і слухає шансон.

Він дахом у різних бізнесменів,

Особливо важливих у бізнесі персон.

Йому голову знести комусь - немов плюнути,

Така спеціальність у нього.

Він не звик над цим довго думати,

А в остальному він хлопець нічого.

Він любить погуляти, повеселитися,

Він з вигляду тихий, але в душі суворий.

Не дай Бог Лесі сильно перепитися

Він наламає дуже багато дров.

Серьога — однокласник — служить у «Альфі»,

Він в школі був розрядник зі стрільби.

Він в ящику зберігає значки-медальки,

Що в тирах завойовував у боротьбі.

Тепер інше життя, інші цілі —

Гей, бережіться, терористи всі!

Блищать очі в оптичному прицілі,

І палець на спусковому гачку.

І виникаючи, як герой із казки,

Заручників звільняв не раз

Серьога — просто хлопець у чорній масці,

Але життя він уже врятував.

Інший — Василь — той рвонувся вище,

В обрані народні потрапив.

Тепер він десь під кремлівським дахом,

А в дитинстві був плюгавенький шакал.

На посаду на високу шпурнуло

Намутній політичній хвилі.

Тепер же він у політиці акула,

І життю задоволений він цілком.

Він, кажуть, знайомий із самим Чубайсом,

І у під'їзду чорний «Мерседес».

Сидить собі в Держдумі, чухає пузо

І чорну ікру на сніданок їсть.

Ірішка - на рідному центральному ринку,

Ларек у ній і начебто нічого,

Але тільки негаразди ось у житті особистому:

Був раніше чоловік — тепер ось його немає.

Його в Чечні давно вже замочили,

Ще на початку грібаної війни.

Інші мужики, звичайно, були,

Але жили з нею в якості дружини.

І хоч Ірішка зовсім не стара,

І при грошах, і добра собою,

Так тільки з чоловіками ось непруха,

Так тільки ось у очах сум і біль.

І ось одного разу, ніби змовилися,

У тополі, що ріс при вході в будинок,

Всі зустрілися друзі і здивувалися,

І кожен говорив там про своє.

Тер Льоха, що в розбірках нині суворо;

Ірішка — як без чоловіка важко,

Васьок - про виборців, Серьога -

Як бомбу знешкоджував у метрі.

Обнялися всі і навіть розплакалися:

Ех, рідко, мовляв, зустрічаємось, друзі!

І якось одразу всі поквапилися

І розійшлися — дорога кожному своя.

І якось одразу всі поквапилися

І розійшлися — дорога кожному своя.

А знаєш, у дворику я старенькому живу,

А я люблю свою втомлену Москву.

А дворик старенький ти мій, Москва моя.

А де ви, де ви, шкільні друзі?

А дворик старенький ти мій, Москва моя.

А де ви, де ви, шкільні друзі?