На таможне - Крестовый туз

Он подъехал на машине — серебристой БМВ.

Он в красивой форме синей, с телефоном на ремне.

Он работает в таможне, он имеет там лавэ,

И к нему приходят люди очень важные!

Я его узнал не сразу, хоть во все глаза глядел.

К нему тут же подскочили для решенья важных дел.

Он мигнул одной синьоре: «Мол, пройдёмте в кабинет!»

Остальным табличку «Sorry» — извините, мол, обед.

На таможне, на таможне все серьёзные дела,

Каждый хочет, чтоб таможня на провоз добро дала.

Пропустить или подвинуть, сколько взять и что забрать,

Отпустить, располовинить — лишь таможне всё решать!

Помню, в детстве занимались мы атлетикой — вот смех!

И с барьером двести метров бегал он быстрее всех.

Хорошо учился в школе — приводили всем в пример,

И ещё имел болонку с грозной кличкой «Бультерьер».

Он вообще хотел овчарку — у родителей просил,

Но желанного подарка так он и не получил.

И тогда болонку Надю он на западный манер

Приучил, чтоб откликалась на кликуху «Бультерьер».

Он хотел иметь овчарку, пограничником чтоб быть,

Со служебною собакой чтобы Родине служить.

Но была болонка Надя — он её дрессировал,

По приколу ей таблетки кушать разные давал.

А болонка полюбила очень сильно наркоту,

Стала чуять её сразу, где угодно, за версту.

А способности такие, как известно, щас в цене,

И их взяли на работу в управление.

На таможне, на таможне он с начальством всем на «ты» —

Он работает в отделе по отбору наркоты,

И теперь он в шоколаде, и возьмёт любой барьер,

Как его болонка Надя по кликухе «Бультерьер».

Я трясусь листом осенним — на досмотр я стою…

Щас рентгеном мне просветют душу грешную мою…

В пиджаке четыре сотки сверху нормы — не беда,

В сумке вот пять литров водки… Щас отнимут, это да!

Я же еду в Эмираты, ну, а там сухой закон!

Целый месяц мне поститься — это, право, не резон!

Вот уже я рядом с ними, вот и очередь моя…

Пригляделся — он, Василий!

Вася, здравствуй, это — я!

Мы обнялись, как родные, он меня не обыскал

И смеялся очень сильно, как про водку я сказал,

И сказал: «Считай, братуха, тебе просто повезло,

И в моём лице таможня на твой груз даёт добро!»

А потом мы посетили дьюти-фришное кафе —

Накатили, закусили, рассказал он о себе.

На прощанье дал мне список: чего можно, что — нельзя,

Чтобы я не увлекался, несмотря, что мы друзья.

Чтобы я не увлекался, несмотря, что мы друзья.

Він під'їхав на машині сріблястої БМВ.

Він у красивій формі синій, з телефоном на ремені.

Він працює в митниці, він має там лаве,

І до нього приходять люди дуже важливі!

Я його дізнався не відразу, хоч усі очі дивився.

До нього тут уже підскочили для вирішення важливих справ.

Він мигнув одній синьйорі: «Моло, пройдімо в кабінет!»

Решту таблички «Sorry» — вибачте, мовляв, обід.

На митниці, на митниці всі серйозні справи,

Кожен хоче, щоб митниця на провіз добро дала.

Пропустити або посунути, скільки взяти і що забрати,

Відпустити, розполовинити — лише митниці все вирішувати!

Пам'ятаю, в дитинстві займалися ми атлетикою — ось сміх!

І з бар'єром двісті метрів бігав він найшвидше.

Добре навчався в школі — наводили всім у приклад,

І ще мав болонку з грізною прізвисько «Бультер'єр».

Він взагалі хотів вівчарку — у батьків просив,

Але бажаного подарунка так він і не отримав.

І тоді болонку Надю він на західний манер

Привчив, щоб відгукувалася на клікуху «Бультер'єр».

Він хотів мати вівчарку, прикордонником щоб бути,

З службовим собакою щоб Батьківщині служити.

Але була болонка Надя — він еє дресував,

По приколу їй таблетки їсти різні давав.

А болонка полюбила дуже сильно наркоту,

Стала чути її відразу, де завгодно, за версту.

А здібності такі, як відомо, зараз у ціні,

І х взяли на роботу в управління.

На митниці, на митниці він з начальством усім на «ти» —

Він працює в відділі з відбору наркоти,

І тепер він у шоколаді, і візьме будь-який бар'єр,

Як його болонка Надя по клікусі «Бультер'єр».

Я трясуся листом осіннім — на огляд я стою…

Зараз рентгеном мені просвітлять душу грішну мою ...

У піджаку чотири сотні зверху норми — не біда,

У сумці ось п'ять літрів горілки… Зараз відберуть, це так!

Я ж їду в Емірати, ну, а там сухий закон!

Цілий місяць мені постити - це, право, не сенс!

Ось уже я поряд з ними, ось і черга моя ...

Придивився — він, Василю!

Васю, привіт, це — я!

Ми обнялися, як рідні, він мене не обшукав

І сміявся дуже сильно, як про горілку я сказав,

І сказав: «Вважай, братку, тобі просто пощастило,

І в моєму обличчі митниця на твій вантаж дає добро!»

А потім ми відвідали дьюті-фрішне кафе

Накотили, закусили, розповів він про себе.

На прощання дав мені список: чого можна, що не можна,

Щоб я не захоплювався, незважаючи, що ми друзі.

Щоб я не захоплювався, незважаючи, що ми друзі.