Вологодский конвой - Крестовый туз

Здесь на небе нет солнца и выхода нет,

И земля под ногами вся скована…

Тучи мрачные скрыли холодный рассвет,

И деревья в оковы закованы…

В этом сером строю я один среди всех, —

Для людей, как ломоть отрезанный.

Как собачий лай конвоиров смех…

Ну что вы ржете, быки недорезанные?..

Вологодский конвой — самый злой!

День и ночь за спиной часовой.

Не пускает домой, не пускает домой

Меня злой вологодский конвой.

Изолятор штрафной, ну, а под потолком

Солнце зека — тюремная лампочка…

По совету тюрьмы побежали тайком

Молодых два зелененьких мальчика…

Только ссученый вор вертухаю шепнул,

И спалили нас сразу за вышкою…

И поломанный весь на цементном полу

Я валяюсь в ШИЗО, — еле дышится…

Вологодский конвой — самый злой!

День и ночь за спиной часовой.

Не пускает домой, не пускает домой

Меня злой вологодский конвой.

Здесь на небе нет солнца, и выхода нет,

И земля под ногами казенная…

Тучи мрачные скрыли холодный рассвет,

И стоят строго в ряд заключенные…

А шаг влево, — шаг вправо — побег и расстрел,

Или карцер, иль яма моченая…

Ну зачем ты так больно за сердце задел,

Туз крестовый — ты масть моя черная…

Вологодский конвой — самый злой!

День и ночь за спиной часовой.

Не пускает домой, не пускает домой

Меня злой вологодский конвой.

Тут на небі немає сонця і виходу немає,

І земля під ногами вся скута...

Хмари похмурі приховали холодний світанок,

І дерева в кайдани закуті.

Цього сірого строю я один серед усіх,—

Для людей, як шмат відрізаний.

Як собачий гавкіт конвоїрів сміх…

Ну що ви, бики недорізані?..

Вологодський конвой — найлютіший!

День і ніч за спиною вартовий.

Не пускає додому, не пускає додому

Мене злий вологодський конвой.

Ізолятор штрафний, ну, а під стелею

Сонце зека — тюремна лампочка…

За порадою в'язниці побігли потайки

Молодих два зелененькі хлопчики.

Тільки зсучений злодій вертухаю шепнув,

І спалили нас одразу за вишкою...

І зламаний весь на цементній підлозі

Я валяюся в ШИЗО, ледве дихається.

Вологодський конвой — найлютіший!

День і ніч за спиною вартовий.

Не пускає додому, не пускає додому

Мене злий вологодський конвой.

Тут на небі немає сонця, і виходу немає,

І земля під ногами казенна...

Хмари похмурі приховали холодний світанок,

І стоять строго в ряд ув'язнені...

А крок вліво, — крок управо — втеча і розстріл,

Або карцер, чи яма мочена.

Ну навіщо ти так боляче за серце зачепив,

Туз хрестовий — ти мість моя чорна...

Вологодський конвой — найлютіший!

День і ніч за спиною вартовий.

Не пускає додому, не пускає додому

Мене злий вологодський конвой.