Под Ленинско-Кузнецком... - Крестовый туз

Под Ленинско-Кузнецком, есть городок такой,

Есть учрежденье строгого режима.

Решили десять косарей с общины воровской

Дать для побега вору Константину.

Пришёл на зону вертухай с ним с одного посёлка,

И вор решил через него открыть к свободе щёлку.

Один другого с детства знал — здоровались, встречаясь…

И вор решился на базар к нему, сидеть отчаясь:

«Слышь, зём, мне восемь лет ещё осталось до звонка…

Братва решила денег дать тебе из общака,

Когда стоять ты будешь на вышке на седьмой,

Ты отвернись, а я свалю домой.

Когда стоять ты будешь на вышке на седьмой,

Ты отвернись, а я свалю домой.

За это дело тебе отвалит десять косых братва —

Ты только помоги!"

Сержант подумал, крикнул: «Пшёл, хорош базарить!»

А сам добавил тихо: «Что ж, давай, беги.»

На послезавтра ночью пошёл сержант в наряд.

На вышку на седьмую, где все они стоят.

Он нервничал немного, и дёргалась щека —

Про уговор он помнил, и ждал он земляка.

Верёвку заготовил с крюком железным вор,

Рванул через запретку, полез через забор.

Сержант его как будто совсем не замечал —

Смотрел на небо, вроде как скучал…

Мгновенье — и свобода!

И вот она, вдыхай!

Рукой сдирая ногти, схватил забор за край…

Но только тьму глухую вдруг выстрел разорвал,

Потом другой — и, охнув, зек за забор упал.

Начальник конвойной роты —

Сержанта — в отпуск — полторы недели срок

За то, что чётко выполнил работу —

Две пули в голову — в затылок и в висок…

Вот так сержант уехал в свой отпуск беговой…

В кармане извещенье он вёз в посёлок свой,

Что при попытке к бегству земляк погиб его…

По месту назначения он опустил письмо…

По месту назначения он опустил письмо…

Без штемпеля, в конверте, прям к матери домой,

Что нету её сына Константина…

Из Ленинско-Кузнецка, есть городок такой,

Из учрежденья строгого режима.

Из Ленинско-Кузнецка, есть городок такой,

Из учрежденья строгого режима.

Из учрежденья строгого режима.

Під Ленінсько-Кузнецком, є містечко таке,

Є установа суворого режиму.

Вирішили десять косарів із громади злодійської

Дати для втечі злодіїві Костянтину.

Прийшов на зону вертухай з ним з одного селища,

І злодій вирішив через нього відкрити до свободи щілинку.

Один іншого з дитинства знав — віталися, зустрічаючись…

І злодій зважився на базар до нього, сидіти в розпачі:

«Чуєш, зем, мені вісім років ще залишилося до дзвінка…

Братва вирішила грошей дати тобі з общака,

Коли стояти ти будеш на вишці на сьомий,

Ти відвернись, а я звалю додому.

Коли стояти ти будеш на вишці на сьомий,

Ти відвернись, а я звалю додому.

За цю справу тобі відвалить десять косих братів.

Ти тільки допоможи!

Сержант подумав, крикнув: «Пішов, добрий базарити!»

А сам додав тихо: «Що ж, давай, біжи.»

На післявтра вночі пішов сержант у наряд.

На вишку на сьому, де всі вони стоять.

Він нервувався трохи, і смикалася щока —

Про вмову він пам'ятав, і чекав він земляка.

Мотузку заготував з гаком залізним злодій,

Рвонув через заборону, поліз через огорожу.

Сержант його ніби зовсім не помічав—

Дивився на небо, начебто сумував.

Мить - і свобода!

І ось вона, вдихай!

Рукою здираючи нігті, схопив паркан за край...

Але тільки тьму глуху раптом постріл розірвав,

Потім інший і, охнувши, зек за паркан упав.

Начальник конвойної роти —

Сержанта — у відпустку — півтора тижні термін

За те, що чітко виконав роботу —

Дві кулі в голову — в потилицю і в висок…

Ось так сержант поїхав у свою відпустку біговою.

В кишені сповіщення він віз в селище своє,

Що при спробі до втечі земляк загинув його...

За призначенням він опустив листа.

За призначенням він опустив листа.

Без штемпеля, в конверті, прям до матері додому,

Що нема її сина Костянтина…

З Ленінського-Кузнецка, є містечко таке,

З установи строгого режиму.

З Ленінського-Кузнецка, є містечко таке,

З установи строгого режиму.

З установи строгого режиму.