Белый-белый снег - Крестовый туз

А закружила метель — пурга,

Уж скоро полночь, над зоной вьюга…

А мне не спится, кругом тайга…

И далеко ты, моя подруга…

Ты где-то, где тепло и где весна,

Ты где-то, где уже так долго не был…

Я так устал, но что-то нету сна,

И чудится весеннее мне небо…

А здесь на каждой вышке часовой,

А здесь колючий холод на губах…

И смотрят, как внизу проходит строй,

Орлы, как будто грифы на гербах…

И кажется, что у двуглавых птиц

Глаза — как будто кровью налиты…

И хищно автоматы смотрят вниз,

А за оградою — кресты…

А завтра на работу поведут

Валить деревья в пользу государства…

Такая вот судьба — ты там, я тут,

В таежном, непонятном, диком царстве…

И вьюга снова спать мне не дает,

Рисует мне тебя в ночи слепой…

Мне о глазах твоих метель поет,

И голос снова чудится мне твой…

А здесь на каждой вышке часовой.

И вьюги танцы белые кружат…

Но знай — мы сновав встретимся с тобой,

Лишь только дверь откроют сторожа!..

Откроют они дверь мне и тогда

С тобою будем мы счастливей всех!..

Ну, а над зоной нашей, как всегда,

Кружиться будет белый-белый снег…

А здесь на каждой вышке часовой,

Здесь отдаем мы старые долги…

Здесь день — за пять, а год здесь — золотой,

Здесь эхо обжигающей пурги!..

Но скоро дверь откроют, и тогда

С тобою будем мы счастливей всех!..

Ну, а над зоной нашей, как всегда

Кружиться будет белый-белый снег…

Ну, а над зоной нашей, как всегда

Кружиться будет белый-белый снег…

Кружиться будет белый-белый снег…

А закрутила хуртовина — пурга,

Скоро опівночі, над зоною завірюха...

А мені не спиться, навколо тайга…

І далеко ти, моя подруго…

Ти десь, де тепло і де весна,

Ти десь, де вже так довго не був...

Я так втомився, але щось немає сну,

І здається весняне мені небо…

А тут на кожній вежі вартовий,

А тут колючий холод на губах…

І дивляться, як унизу проходить стрій,

Орли, ніби грифи на гербах…

І здається, що у двоголових птахів

Очі— ніби кров'ю налиті...

І хижно автомати дивляться вниз,

А за огородою — хрести...

А завтра на роботу поведуть

Валити дерева на користь держави…

Така ось доля—ти, там, я тут,

У тайговому, незрозумілому, дикому царстві…

І завірюха знову спати мені не дає,

Малює мені тебе вночі сліпий...

Мені про очі твоїх хуртовина співає,

І голос знову здається мені твій...

А тут на кожній вежі вартовий.

І завірюхи танці білі кружляють…

Але знай — ми основав зустрінемось з тобою,

Як тільки двері відчинять сторожа!

Відчинять вони двері мені і тоді

З тобою будемо ми щасливішим за всіх!..

Ну, а над зоною нашою, як завжди,

Кружитися буде білий-білий сніг.

А тут на кожній вежі вартовий,

Тут віддаємо ми старі борги…

Тут день — за п'ять, а рік тут — золотий,

Тут луна палки, що обпалює!..

Але незабаром двері відчинять, і тоді

З тобою будемо ми щасливішим за всіх!..

Ну, а над зоною нашою, як завжди

Кружитися буде білий-білий сніг.

Ну, а над зоною нашою, як завжди

Кружитися буде білий-білий сніг.

Кружитися буде білий-білий сніг.