Мария - Король и Шут

На руках тебя я к машине подношу

И сажаю в кресло рядом с собой.

Ты теперь молчишь, ты мне нравишься такой,

И навеки обрела ты покой.

Ты теперь моя, навсегда моя,

Ты молчишь, а я улыбаюсь, Мария…

Помнишь, ты вчера мне сказала, будто я Ненавистен для тебя стал вдруг?

Помнишь ли тот миг, как в объятиях моих

Ощутила, как расстроен твой друг?..

Ты теперь моя, навсегда моя,

Ты молчишь, а я улыбаюсь, Мария…

Мчит машина нас прочь от вездесущих глаз,

Прочь от всех, кто может нам помешать…

Ты, наверно, сейчас что-то хочешь мне сказать,

Слов не надо — мы вместе опять!

Ты теперь моя, навсегда моя,

Ты молчишь, а я улыбаюсь, Мария…

В дальние края увезу тебя,

Где найдём с тобой наше счастье.

Слышишь, а?

Знай, что смерть твоя — это жизнь моя,

Радости моей отдалась ты, Мария…

На руках тебе я до машини підношу

І саджаю в крісло поруч із собою.

Ти тепер мовчиш, ти мені подобаєшся такий,

І навіки знайшла ти спокій.

Ти тепер моя, назавжди моя,

Ти мовчиш, а я посміхаюся, Маріє…

Пам'ятаєш, ти вчора мені сказала, ніби я ненависний для тебе став раптом?

Пам'ятаєш чи ту мить, як в обіймах моїх

Відчула, як засмучений твій друг?

Ти тепер моя, назавжди моя,

Ти мовчиш, а я посміхаюся, Маріє…

Мчить машина нас геть від всюдисущих очей,

Геть від усіх, хто може нам завадити…

Ти, мабуть, зараз щось хочеш сказати,

Слів не треба— ми разом знову!

Ти тепер моя, назавжди моя,

Ти мовчиш, а я посміхаюся, Маріє…

В далекі краї відвезу тебе,

Де знайдемо з тобою наше щастя.

Чуєш, га?

Знай, що смерть твоя — це життя моє,

Радості моєї віддалася ти, Маріє...