Девушка и Граф - Король и Шут

С прекрасной дамой граф разгуливал по парку

Во мгле виднелись очертания замка

Где у ворот собака грустно завывала,

Девица графа очень нежно обнимала.

«Какая ночь, мой милый граф,

Луна так ярко светит.

И шепот листьев,

Шелест трав усиливает ветер.

Навеки вашей стать мечтаю я,

И в этот час пускай моя любовь коснется вас!»

«В подвалах замка у меня сокровища хранятся,

К твоим ногам, любовь моя, сложу я все богатства,

Моей ты станешь госпожой, тебе я вечность подарю.

Поверь, все будет так, как говорю!»

Припев:

Утро станет сном, и будет вечно длиться ночь!

Мы одни в огромном темном мире…

— Кровь закипает в сердце!

— Я смогу тебе помочь!

Небеса становятся все шире.

«Какой у вас глубокий взгляд, как он влечет и манит.

Я не могу себя понять: меня к вам сильно тянет

Вы так таинственны, заворожили вы меня

и в вашей власти плоть и кровь моя!»

«О, сколько их, готовых кровь отдать за наслажденье!

В них есть блаженство и любовь, как сон и пробужденье.

Но граф всегда один под леденящим сводом тьмы.

О смерти обожает видеть сны».

З прекрасною жінкою граф розгулював по парку

У темряві виднілися обриси замку

Де біля воріт собака сумно завивав,

Дівчина графа дуже ніжно обіймала.

«Яка ніч, мій любий граф,

Місяць так яскраво світить.

І шепіт листя,

Шелест трав посилює вітер.

Навіки вашої стати мрію я,

І в цю годину нехай моє кохання торкнеться вас!

«У підвалах замку у мені скарби зберігаються,

До твоїх ніг, любов моя, складу я всі багатства,

Моєю ти станеш пані, тобі я вічність подарую.

Повір, все буде так, як говорю!»

Приспів:

Ранок стане сном, і буде вічно тривати ніч!

Ми одні в величезному темному світі…

— Кров закипає в серці!

—Я зможу тобі допомогти!

Небеса стають дедалі ширшими.

«Який у вас глибокий погляд, як він тягне і вабить.

Я не можу себе зрозуміти: мене до вас сильно тягне

Ви так таємничі, зачарували ви мене

і в вашій владі плоть і кров моя!»

«О, скільки їх, готових кров віддати за насолоду!

В них є блаженство і любов, як сон і пробудження.

Але граф завжди один під льодовим склепінням темряви.

Про смерть любить бачити сни».