In Diesen Nächten - Hannes Wader, Konstantin Wecker

In diesen Nächten, wo die süßen Gifte

der Einsamkeiten durch die Straßen rinnen,

vergeh ich mich so gern an mir.

Man atmet dumpfer, und man hat Gesichte,

und aus den Straßenlöchern treten schwarze Spinnen

im Dunst von Rotwein, Rotz und Gier.

Die müden Nutten lehnen an den Türen

wie faules Obst, zertretbar und verdorben.

Es klingt Musik an aus den heilen Welten.

Die Luft ist angefüllt mit Syphilisgeschwüren,

und in den Himmelbetten ist die Lust gestorben,

die viel zu viele zum Menü bestellten.

In diesen Nächten packt mich ein Verlangen,

das wie ein Feuer kommt, um all den Mist

und Wirrwarr meiner Seele zu durchwandern.

Doch ich versuche nicht, mich abzufangen,

weil es ganz sicherlich schon ein Verbrechen ist,

nicht so kaputt zu sein wie all die andern.

An manchen Fensterkreuzen hängen Tote,

die erst in ein, zwei Jahren sterben werden.

Unten im Rinnstein fließt das Leben ab.

Ein Heilsarmist verliest die zehn Gebote.

Man hat es satt und legt sich hin zum Sterben.

Doch selbst zum Sterben ist die Zeit zu knapp.

Ein Volk in Agonie, und trotzdem lebt es

unter der Maske tot wie jene Fische,

die noch mal leuchten, kurz bevor sie enden.

Und in den letzten Zügen schwebt es

noch einmal überm Sumpf in aller Frische

und zeigt dir strahlend trotzend Stirn und Lenden.

In diesen Nächten packt mich ein Verlangen,

das wie ein Feuer kommt, um all den Mist

und Wirrwarr meiner Seele zu durchwandern.

Doch ich versuche nicht, mich abzufangen,

weil es ganz sicherlich schon ein Fehler ist,

nicht so kaputt zu sein wie all die andern.

У ті ночі, де солодке отруює

самотності, що біжить вулицями,

Я люблю балувати себе.

Дихається тьмяніше і з’являються видіння

а з вуличних нір вилазять чорні павуки

в серпанку червоного вина, соплів і жадібності.

Втомлені повії притулились до дверей

як гнилий плід, роздавлений і зіпсований.

Звучить музика з ідеальних світів.

Повітря наповнене сифілісними фурункулами,

і в ліжках з балдахіном хіть померла,

хто замовив занадто багато, щоб піти з меню.

У ці ночі мене охоплює бажання

Навколо всього цього лайна, як вогонь

і блукати крізь клубки моєї душі.

Але я не намагаюся ловити себе

тому що це безперечно вже злочин

щоб не бути таким розбитим, як усі.

На деяких віконних хрестах висять мертві люди,

хто не помре ще рік чи два.

Униз, у ринву, життя зникає.

Армій спасіння читає десять заповідей.

Ви набридли і лягаєте помирати.

Але навіть щоб померти, часу надто мало.

Народ у агонії, але він живий

мертві під маскою, як ті риби

які знову сяють перед тим, як вони закінчаться.

І на останньому подиху пливе

ще раз над болотом у всій свіжості

і показує тобі сяючий зухвалий лоб і стегна.

У ці ночі мене охоплює бажання

Навколо всього цього лайна, як вогонь

і блукати крізь клубки моєї душі.

Але я не намагаюся ловити себе

тому що це безумовно помилка,

щоб не бути таким розбитим, як усі.