Unterwegs nach Süden - Hannes Wader

Ich bin unterwegs nach Süden und will weiter bis ans Meer

Will mich auf heiße Kiesel legen, und dort brennt die Sonne mir

Die Narben aus dem Nacken, jeden Kratzer, jeden Fleck

Dass von den tausend Händen, die mich das ganze Jahr

Befingert und geschlagen haben, keine Spur mehr übrig bleibt

Und wenn der Wind mir fetzenweise meine alte, tote Haut

Vom Rücken fegt als weiße Asche, steh' ich auf und bin gesund

Ich bin unterwegs nach Süden und will weiter bis ans Meer

Doch ich bin längst nicht mehr sicher, ob die Sonne diesmal hilft

Sie brennt so heiß wie immer, aber unter meinem Hemd

Spür' ich, wie die Kälte meine Haut zusammenzieht

Aber der Schweiß in meinen Stiefeln kocht und frißt an meinen Zeh’n

Und von dort, woher ich komme, trägt der Wind mir den Geruch

Von halb vergess’ner alter Angst, von Hass und Ekel wieder zu

Ich bin unterwegs nach Süden will nicht weiter bis ans Meer

Ich bin müde, will nur schlafen.

Morgen, morgen schreibe ich

Meine Träume auf und sehe wie in der Vergangenheit

Der Schmutz in meinen Eingeweiden, im Rückenmark, im Hirn

Begonnen hat zu faulen und zu Gift geronnen ist

Morgen werde ich dann wissen, wie es heißt, woher es kommt

Und wenn ich erst den Namen kenne, bringt dies Gift mich nicht mehr um

Я йду на південь і хочу поїхати далі до моря

Я хочу лягти на гарячі камінці, а там мене сонце пече

Шрами на шиї, кожна подряпина, кожна пляма

Це з тисячі рук, які тримають мене цілий рік

Пальцями і ляпасами, не залишилося й сліду

І коли вітер розносить мою стару мертву шкіру на шматки

Зметений із спини, як білий попіл, встаю і здоровий

Я йду на південь і хочу поїхати далі до моря

Але я вже не впевнений, чи допоможе сонце цього разу

Пече, як завжди, але під моєю сорочкою

Я відчуваю, як холод стягує мою шкіру

Але піт у моїх чоботях кипить і їсть пальці на ногах

І звідки я родом, до мене вітер запах несе

Від напівзабутого старого страху, від ненависті й огиди знову зачинилися

Я їду на південь, не хочу йти далі до моря

Я втомився, просто хочу спати.

Завтра напишу, завтра

Мої мрії і бачу, як у минулому

Бруд у моїх кишках, у моєму спинному мозку, у моєму мозку

Почав гнити і згорнутий до отрути

Завтра я буду знати, як воно називається, звідки воно

І коли я дізнаюся ім’я, ця отрута мене не вб’є