Wir werden sehn - Hannes Wader

Eure Botschaft haben wir gehört

Und wir werden uns beraten

Doch wir fragen uns, warum ihr unser Land zu kaufen wünscht

Denn wir wissen, wenn wir nicht verkaufen, kommt ihr mit Gewehren

Tötet unsere jungen Männer

Nehmt euch einfach unser Land

Wir wissen, wir sind Wilde, können deshalb nicht versteh’n

Wie man die Luft, das Wasser und die Erde kaufen kann

Wir sind selbst ein Teil der Erde

Und sie ist ein Teil von uns

Auch das Wasser wollt ihr kaufen

All die Seen und die Flüsse

Sie nähren unsre Kinder und stillen unsren Durst

Kühlen unsre heißen Glieder, tragen unsre Kanus

Die klaren Bäche reden mit den Stimmen unsrer Väter

Sie sagen, daß die Prärieblumen unsre Schwestern sind

Daß der Büffel, der Adler, das Pferd unsre Brüder

Die Erde unsre Mutter und wir ihre Kinder sind

Wenn diese Worte wahr sind

Können sie nicht untergeh’n

Und wenn sie weiter leben

Wird es auch Menschen geben

Die sie hören und versteh’n

Wir werden seh’n …

Wohin ihr kommt verschlingt ihr alles Land in eurem Hunger

Fresst euch in den Bauch der Erde, die auch euch geboren hat

Dann geht ihr weiter, kümmert euch nicht um ihre Wunden

Rodet neue Wälder und nichts als Wüste bleibt zurück

Die leiden dieser Erde haben euch schon längst befallen

Weil jeder der die Erde anspuckt sich auch selbst bespeit

So sind alle Dinge längst verseucht

Sobald ihr sie berührt

Der Anblick eurer Städte

Er beleidigt unsre Augen

Es gibt dort keine Stille, keinen Ort, an dem man hört

Wie der sanfte Hauch des Windes mit den Birkenblättern spielt

Der Wind, gereinigt nach einem Sommerregen

Oder schwer vom Duft der Kiefern in der Mittagssonnenglut

Kostbar ist für uns die Luft weil jedes Lebewesen

Das Tier, die Pflanze und der Mensch

Den selben Atem teilt

Wenn diese Worte wahr sind

Können sie nicht untergeh’n

Und wenn sie weiter leben

Wird es auch Menschen geben

Die sie hören und versteh’n

Wir werden seh’n …

Auch ihr atmet diese Luft

Doch ihr scheint sie nicht zu spüren

Schon wie Sterbende, die abgestumpft sind gegen den Gestank

Und ihr Bett beschmutzen, bis sie dann im eigenen Kot ersticken

Denn auch ihr werdet vergehen

Doch in eurem Untergang

Noch ein mal ein letztes Mal erstrahlen wie ein Wurzelstumpf

Wenn er in Fäulnis übergeht, nachts in den Wäldern leuchtet

Auch wenn Stamm und Krone längst zu Staub zerfallen sind

Mehr als tausend Büffel sah ich sterben und verrotten

Aus einem Zug erschossen, der eilig vorüber fuhr

So, als sei der büffel — unser Bruder — euer Feind

Doch wenn der letzte Büffel tot, das letzte wilde Pferd gezähmt

Der letzte Baum gerodet ist und ihr erkennen müßt

Daß ihr Geld nicht essen könnt wird das das Ende eures Lebens

Und nur noch der Beginn eures Überlebens sein

Wenn diese Worte wahr sind

Können sie nicht untergeh’n

Und wenn sie weiter leben

Wird es auch Menschen geben

Die sie hören und versteh’n

Wir werden seh’n …

Ми почули ваше повідомлення

І ми порадимося

Але ми дивуємося, чому ви хочете купити нашу землю

Бо ми знаємо, що якщо ми не продамо, ти прийдеш зі зброєю

Вбивайте наших молодих людей

Просто візьміть нашу землю

Ми знаємо, що ми дикуни, тому не можемо зрозуміти

Як купити повітря, воду і землю

Ми самі є частиною землі

І вона частина нас

Ви також хочете купити воду

Всі озера і річки

Вони годують наших дітей і втамовують спрагу

Охолодіть наші гарячі кінцівки, несіть наші каное

Чисті потоки говорять голосами наших батьків

Кажуть, що квіти прерії – наші сестри

Що буйвол, орел, кінь — наші брати

Земля – наша мати, а ми – її діти

Якщо ці слова правдиві

Хіба вони не можуть підійти?

А якщо жити далі

Чи будуть теж люди?

Вони чують і розуміють

Ми побачимо...

Куди б ти не пішов, ти з голоду пожираєш всю землю

Їжте себе в утробу землі, яка вас також породила

Тоді йди далі, не турбуйся про їхні рани

Ясні нові ліси і нічого, крім пустелі, не залишилося

Страждання цієї землі вас давно наздогнали

Бо кожен, хто плює на землю, плює і на себе

Тож усі речі вже давно забруднені

Як тільки доторкнешся до неї

Вигляд ваших міст

Він ображає наші очі

Там нема тиші, ніде чути

Як лагідний дотик вітру грає березовим листям

Вітер очистив після літнього дощу

Або важкий від запаху сосен на полуденному сонці

Повітря для нас дороге, бо кожна жива істота

Тварина, рослина і людина

поділяючи те саме дихання

Якщо ці слова правдиві

Хіба вони не можуть підійти?

А якщо жити далі

Чи будуть теж люди?

Вони чують і розуміють

Ми побачимо...

Ви теж дихаєте цим повітрям

Але вона, здається, цього не відчуває

Вже як вмираючий, мертвий до смороду

І забруднити їхнє ліжко, поки вони не задихнуться у власних фекаліях

Бо й ти загинеш

Але у вашому падінні

Останній раз сяють, як корінь пенька

Коли гниє, вночі світиться в лісі

Навіть якщо стовбур і крона давно розсипалися на порох

Я бачив більше тисячі буйволів, які гинули й гнили

Постріл з потяга, який поспішав повз

Ніби буйвол — наш брат — ваш ворог

Але коли останній буйвол мертвий, останній дикий кінь приручається

Останнє дерево було очищено, і ви повинні впізнати

Неможливість їсти гроші стане кінцем вашого життя

І стати лише початком свого виживання

Якщо ці слова правдиві

Хіба вони не можуть підійти?

А якщо жити далі

Чи будуть теж люди?

Вони чують і розуміють

Ми побачимо...