Бездельник №2 - КИНО

Нет меня дома целыми днями,

Занят бездельем, играю словами.

Каждое утро снова жизнь, знаю, начинаю,

И ни черта ни в чём не понимаю.

Я, лишь начнётся новый день,

Хожу, отбрасываю тень с лицом нахала.

Наступит вечер, я опять отправлюсь спать,

Чтоб завтра встать, и все сначала.

Ноги уносят мои руки и туловище,

И голова отправляется следом.

Словно с похмелья, шагаю по улице я,

Мозг переполнен сумбуром и бредом.

Все говорят, что надо кем-то мне становиться,

А я хотел бы остаться собой.

Мне стало трудно теперь просто разозлиться,

И я иду, поглощенный толпой.

Я, лишь начнётся новый день,

Хожу, отбрасываю тень с лицом нахала.

Наступит вечер, я опять отправлюсь спать,

Чтоб завтра встать, и все сначала.

Немає мене вдома цілими днями,

Зайнятий неробством, граю словами.

Щоранку знову життя, знаю, починаю,

І ні чорта ні в чому не розумію.

Я тільки почнеться новий день,

Ходжу, відкидаю тінь з обличчям нахабу.

Настане вечір, я знову вирушу спати,

Щоб завтра підвестися, і все спочатку.

Ноги забирають мої руки та тулуб,

І голова вирушає слідом.

Немов з похмілля, крокую вулицею я,

Мозок переповнений сумбуром і маренням.

Усі кажуть, що треба кимось мені ставати,

А я хотів би залишитись собою.

Мені стало важко тепер просто роздратуватися,

І я йду, поглинений натовпом.

Я тільки почнеться новий день,

Ходжу, відкидаю тінь з обличчям нахабу.

Настане вечір, я знову вирушу спати,

Щоб завтра підвестися, і все спочатку.