Звезда по имени Солнце - КИНО

Белый снег, серый лёд на растрескавшейся земле.

Одеялом лоскутным на ней - город в дорожной петле.

А над городом плывут облака, закрывая небесный свет.

А над городом - желтый дым, городу две тысячи лет,

Прожитых под светом Звезды по имени Солнце...

И две тысячи лет - война, война без особых причин.

Война - дело молодых, лекарство против морщин.

Красная, красная кровь - через час уже просто земля,

Через два на ней цветы и трава, через три она снова жива

И согрета лучами Звезды по имени Солнце...

И мы знаем, что так было всегда, что Судьбою больше любим,

Кто живет по законам другим и кому умирать молодым.

Он не помнит слово "да" и слово "нет", он не помнит ни чинов, ни имён.

И способен дотянуться до звёзд, не считая, что это сон,

И упасть, опаленным Звездой по имени Солнце...

Білий сніг, сірий лід на розтрісканій землі.

Ковдрою клаптевою на ній - місто у дорожній петлі.

А над містом пливуть хмари, закриваючи світло небесне.

А над містом – жовтий дим, місту дві тисячі років,

Прожитих під світлом Зірки на ім'я Сонце...

І дві тисячі років – війна, війна без особливих причин.

Війна – справа молодих, ліки проти зморшок.

Червона, червона кров – через годину вже просто земля,

Через два на ній квіти та трава, через три вона знову жива

І зігріта променями Зірки на ім'я Сонце...

І ми знаємо, що так було завжди, що Долею більше любимо,

Хто живе за законами іншим та кому вмирати молодим.

Він не пам'ятає слово "так" і слово "ні", не пам'ятає ні чинів, ні імен.

І здатний дотягнутися до зірок, не рахуючи, що це сон,

І впасти, обпаленим Зіркою на ім'я Сонце...