The Dream - Ketil Bjørnstad

Image of her whom I love, more than she,

Whose fair impression in my faithful heart,

Makes me her medal, and makes her love me,

As kings do coins, to which their stamps impart

The value: go, and take my heart from hence,

Which now is grown too great and good for me:

Honours oppress weak spirits, and our sense

Strong objects dull;

the more, the less we see.

When you are gone, and reason gone with you,

Then fantasy is queen and soul, and all;

She can present joys meaner than you do;

Convenient, and more proportional.

So, if I dream I have you, I have you,

For, all our joys are but fantastical.

And so I 'scape the pain, for pain is true;

And sleep which locks ups sense, doth lock out all.

After a such friction I shall wake,

And, but the waking, nothing shall repent;

And shall to love more thankful sonnets make,

Than if more honour, tears, and pains were spent.

Bur dearest heart, and dearer image stay;

Alas, true joys at best are dream enough;

Though you stay here you pass too fast away:

For even at first life’s taper is a snuff.

Filled with here love, may I be rather grown

Mad with much heart, than idiot with none.

Зображення її, яку я люблю більше, ніж вона,

Чиє справедливе враження в моєму вірному серці,

Робить мені свою медаль і змушує її любити мене,

Як королі роблять монети, які надають їхні штампи

Значення: іди і візьми моє серце звідси,

Який зараз виріс занадто великий і хороший для мене:

Почесті пригнічують слабкі духи і наше чуття

Сильні предмети тьмяні;

чим більше, тим менше ми бачимо.

Коли ти пішов, і розум пішов з тобою,

Тоді фантазія — королева і душа, і все;

Вона може подарувати радощі гірше, ніж ви;

Зручно і більш пропорційно.

Отже, якщо я сниться, ти у мене — ти у мене є,

Бо всі наші радості лише фантастичні.

І тому я уникаю болю, бо біль правда;

І сон, який замикає розум, блокує все.

Після такого тертя я прокинуся,

І, крім пробудження, ніщо не покається;

І буду любити більше вдячних сонетів,

Ніж якби було витрачено більше честі, сліз і болю.

Бур милий серцю, а дорожчий образ залишайся;

На жаль, справжньої радості в кращому випадку достатньо мрії;

Хоч ти залишишся тут, ти надто швидко йдеш:

Бо навіть у першому житті звуження — це нюхання.

Сповнений тут любові, нехай я буду скоріше дорослим

Божевільний з великим серцем, ніж ідіот без жодного.