A Valediction: Of Weeping - Ketil Bjørnstad, Randi Stene, Lars Anders Tomter

Let me pour forth

My tears before thy face, whilst I stay here,

For thy face coins them, and thy stamp they bear,

And by this mintage they are something worth,

For thus they be Pregnant of thee;

Fruits of much grief they are, emblems of more,

When a tear falls, that thou fall’st which it bore,

So thou and I are nothing then,

When on a divers shore.

On a round ball

A workman that hath copies by, can lay

An Europe, Afric, and an Asia,

And quickly make that, which was nothing, all.

So doth each tear,

Which thee doth wear,

A globe, yea world by that impression grow,

Till thy tears mix’d with mine do overflow

This world, by waters sent from thee, my heaven dissolved so.

O more than moon,

Draw not up seas to drown me in thy sphere;

Weep me not dead, in thine arms, but forebear

To teach the sea, what it may do too soon;

Let not the wind

Examples find,

To do me more harm, than it purposeth;

Since thou and I sigh one another’s breath,

Whoe’er sighs most, is cruellest, and hastes the other’s death.

Дозвольте мені вилити

Мої сльози перед обличчям твоїм, поки я залишусь тут,

Бо твоє обличчя монети їх, і твій печат вони несуть,

І за цім тиражем вони щось варті,

Бо так вони Вагітні тобою;

Плоди великого горя, емблеми більшого,

Коли падає сльоза, ти впадаєш, що вона несла,

Отже, ми з тобою ніщо,

Коли ви знаходитесь на берегу для дайверів.

На круглому м’ячі

Робітник, який має копії, може покласти

Європа, Африка й Азія,

І швидко зробіть те, чого було нічого, все.

Так кожна сльоза,

яку ти носиш,

Глобус, так, світ від цього враження росте,

Поки твої сльози не змішаються з моїми, не заллються

Цей світ, водами, посланими від тебе, моє небо так розчинилося.

О більше, ніж місяць,

Не втягуй моря, щоб утопити мене в твоєму кулі;

Плач мене не мертвим, у твоїх обіймах, а предок

Навчити море тому, що воно може зробити зарано;

Нехай не вітер

Приклади знайти,

Завдати мені більше шкоди, ніж задумано;

Оскільки ми з тобою зітхаємо один одного,

Хто найбільше зітхає, найжорстокіший і поспішає смерть іншого.