Pochyby - Karel Kryl

Mlád dvacet devět let a devět měsíců

Dost starý hledět zpět do dětských střevíců

Jsa příliš mlád, bych přezíral, co každý z vás má zásluh

Jsa hluchý dost, bych předstíral, že spoléhám se na sluch

Hovořím k vám

Vzrůst nedaleko dřepu a úsměv naruby

A ústa plná střepů náhradou za zuby

Mám oči, které nebrečí, byť nesmějí se smáti

Mám kolena, jež neklečí, když má mi někdo dáti

Tak možno žít

Já žvaním tu a tam a slova nechybí

Však jistota ta tam a vládnou pochyby

Je pofiderní poslání, jež odvahu mi vrací

A nedostatek vzdělání dnes nahrazuji prací

Tak tomu jest

Lze s plným pupkem mžourat a sáti tokajské

A poté krotce kňourat veršíky lokajské

Lze kráčet cestou vyjetou a nepohlédnout zpátky

Lze snadno býti poetou a nestvořiti řádky

Jak mnozí činí

Dát tupcům pocit lordů, být dvorním holičem

Mít roztlemenou mordu a kušnit o ničem

Pět dámám verše o mracích a dostat ránu kyjem

Pak omluvit se v rozpacích, že dosud vůbec žijem

Tak možno přežít

Nuž promiňte mi, prosím, promiňte, vážení

Že dosud hlavu nosím, která je k myšlení

Já přerozličné verbeži tím sloužím proti smutku

Též do krku mi nesněží, což výhoda je vskutku

Pro moje mandle

Ač tu a tam je boule, obzvláště pod pleší

Však v jádru je to koule — tvar, který potěší

I posměváčci přiznají:"Toť hlava, dá se říci

Když podle ní ho poznají i páni úředníci."

Razítko, podpis

Má hlava je teď vzata beze všech předsudků

A zbývá ptát se kata po jeho úsudku

To odborník je nesporně, jsouť hlavy jeho chleba

A předvést může názorně, k čemu je hlavy třeba:

K životu prostě

Je tedy hlava v suchu anebo v paruce

A zbývá v tomto duchu přejíti na ruce

Je obvyklé, že prstů pět má každá ruka zdravá

A leccos je ti vytrpět, než poznáš, kde je pravá

A kde je levice

Věz, milý tvore Boží: to lze si ověřit

Že lépe nežli zboží lze ruce zpeněžit

A stvrdí ti, kdo žebrají, i rozšafní, i skoupí

Že za hlavu jim nedají, co za pět prstů koupí

Prakticky vzato

Byť měl jsi hlavu schopnou, jednou se poštěstí

Že botou do ní kopnou a svážou zápěstí

Však poctivec i parazit smí lokty čelit davu

A pěstmi může prorazit, aniž si rozbil hlavu

Nárazy o zeď

Máš cizí ruce tisknout i s tváří kamennou

Máš vždycky něco risknout, kdyžs' pevný v ramenou

Smíš pižlat srdce na dlani či zardousiti ptáče

Pak stačí trocha pokání a decilitr pláče

Lid tomu chce!

Ač oholen a umyt, vždy trochu špinavý

Máš dobře city tlumit, ba nemít pohlaví

Smíš hnípat, vždy však ve spěchu, a polichotit blbu

Neb předpokladem úspěchu jest implantace hrbu

Svět si ho žádá!

Tak pardon, je to osud, že všichni láteří

Proč nevyrostl dosud hrb na mé páteři

Co dítě spal jsem skrčený, když trápili mne půstem

A tudíž chodím vzpřímený, jsa pidimužík vzrůstem

Jak račte vidět

Šla krása jiným dětem, a tudíž sudičky

Mne učinily skřetem na úkor hlavičky

Když vyňaly mne z kolébky, já neplakal jsem dosti

I daly mozek do lebky a trochu výřečnosti —

— dost smutný dar

Já záhy nožky zvedal a vlastním vzpomínku

Že v začátku jsem shledal, že vlastní maminku

Však seznámiv se s rodinou, já poznal první zmatek:

Ač maminku mám jedinou, mám velké množství matek

Které mne chtějí

Jak byl jsem tomu rád, že vlastním tatínka

Však řekli, že i stát mne bere za synka

Pak ten, jejž zvali sluníčkem, se za tatíčka povznes'

«Vrah tatíčkem, lump tatíčkem!», a od tehdy až podnes

Jsem adoptován

Nuž umím číst a psáti, však na tom nedosti

Já učil se též lháti — zbraň proti podlosti

Kdo dobrem čelí násilí, jen zřídka vděčnost zplodí

Vždyť na konopnou košili zas konopí se hodí

Chceš-li ji látat

Nuž věru není slastí, když děti shledají

Že jednou zve se vlastí a jindy partají

Že matkou jest, kdo zažádá, je matkou lidské plémě

Pak matkou zve se armáda a vzápětí pak Země -

— matička naše

Já utržil jsem šrámů, nu, darmo počítat

A že jsem zlobil mámu, lze těžko vyčítat

Pak dorostl jsem natolik, bych spokojil se krotce

Že matek vlastním několik, však jednoho jen otce

Konečně jistota!

Dost šprýmů, pojďme k věci: mistři mne učili

Že lépe, než žít v kleci, je nemít košili

Teď nemám ani kalhoty a mráz mi chladí plece

A mistři tančí do noty a pokřikují z klece

Že prý jsem zradil!

Prý - nepodléhat zášti a zlu se vystavit

Když po tváři mne praští, mám druhou nastavit

A oni — krejzlík pod krkem a zášť jim čiší z očí

A žáčka ženou postrkem, jen do dveří jim vkročí

Slunéčkům našim

Pak řekli, že prý žebrat je věcí nemužnou

Je třeba dary nebrat, pohrdat almužnou

A sami chodí přežraní a almužny je živí

A žáčci chodí zedraní a hlad jim z očí civí

Bída a nouze

Nuž, ponechejme mistry cvrlikat na hřadě

Ne každý je dost bystrý pro místo v úřadě

Kdo silný je a stydí se, nechť obsluhuje veslo

Kdo hubu má, ten hodí se na poslanecké křeslo

Případně na trh

Smíš vrahem být, či ševcem, nebo být dramatik

Pak nezápolíš s dřevcem a smíš být pragmatik

Anebo staň se písařem, měj pero za suspenzor

Nic neumíš?

Buď bachařem!

Jsi imponent?

Buď cenzor

Anebo fízl!

Bůh dal nám místa dosti, všem podle určení

Však často, což je k zlosti, čert místa vymění

A pak jsou z lotrů právníci a z mordýřů jsou světci

Pak z umělců jsou horníci a z imponentů vědci

K obrazu svému

Když domovník je knězem, kněz čistí ulice

Když lékař chodí s dřezem a pere spodnice

Pak blázen střeží reaktor a řezník básně píše

Pak z cenzora je redaktor a švec je vládcem říše

K obrazu světa

Já rukama jsem měřil o chleba starosti

Své hlavě pak jsem svěřil, by dbala moudrosti

Však hlavu jsem si roztřískl a octl jsem se dole

A tu mi rarach napískal, bych vyměnil jim role

Prý třeba změny

Má hlava tudíž dřela, pečujíc o chleba

A ruka podepřela, kde mravů potřeba

Však otřel jsem se o ševce a žehral na verpánek

Výsledek — jizvy na lebce a rozražený spánek

Prašť jako uhoď

Já hledal cestu pravou a našel útěchu

Že spojit ruce s hlavou povede k úspěchu

Však zapomněl jsem, nebohý, ač ševce mohu zmlátit

Že verpánek je třínohý a nesnadno jej zvrátit

Zavládl hrobař

Šly ruce s hlavou k čertu, náš názor shodne se

Že hrobař nezná žertu, je vážný z profese

Chce diskusi jen s mrtvými a nezná volných sobot

I nečekal jsem s jinými a prostě - práskl do bot

A teď jsem tady

Poslání: Dnes profesor i žák ví, že končí legrace

Když hrobař šoupe rakví a čeká ovace

A z vodorovné polohy že nejsnáze lze vstáti

Tak, že se opřeš o nohy a ruka pomáhá ti

Hlavou pak mysli!

Двадцять дев'ять років і дев'ять місяців

Досить старий, щоб оглядатися на дитяче взуття

Ви занадто молоді, я б залишив без уваги заслуги кожного з вас

Я досить глухий, я б удав, що покладаюся на слух

я з тобою розмовляю

Зріст недалекий від присідання та посмішки навиворіт

І повний рот осколків замість зубів

У мене очі, які не плачуть, хоча їм не дано сміятися

У мене коліна не згинаються, коли хтось повинен мені щось дати

Так жити можна

Я блукаю туди-сюди, і слів не бракує

Проте є впевненість і є сумнів

Це віддана місія відновлює мою мужність

А сьогодні брак освіти компенсую роботою

Так воно і є

Можна жмуритися і смоктати токай повним пупком

А потім покірно скиглить лакей стиха

Можна пройти второваним шляхом і не озиратися назад

Можна легко бути поетом і не створювати рядків

Як багато хто робить

Змусити блантів почуватися лордами, бути придворним перукарем

Тихо вбивати і зрадіти ні з чого

П'ять жіночих віршів про хмари та удар дубинкою

Потім збентежено вибачтеся за те, що ви ще живі

Так можна вижити

Ну, вибачте, будь ласка, вибачте, любий

Що я все ще ношу голову, щоб думати

Проти смутку я вживаю всіляке словосполучення

Також не падає сніг на шию, що є перевагою

Для моїх мигдалин

Хоча де-не-де є горбок, особливо під лисиною

Але за своєю суттю це сфера — форма, яка подобається

Навіть насмішники визнають: «Це голова, можна сказати

Коли його, за її словами, навіть чиновники визнають».

Печатка Підпис

Моя голова тепер прийнята без упередження

І залишається запитати у ката його суд

Експерт, безперечно, є головою

І він може наочно продемонструвати, для чого потрібна голова:

Просто на все життя

Так голова суха або в перуці

І залишається в цьому дусі переходити до рук

Для здорової руки зазвичай п’ять пальців

І вам доведеться багато вистраждати, щоб зрозуміти, де правильний

А де ліва

Знай, миле боже створіння: це можна перевірити

Що руки можна монетизувати краще, ніж товари

І загартуються ті, хто жебракує, і хто продає, і хто купує

Що за п'ять пальців куплять не за голову

Практично кажучи

Навіть якби ти мав здібну голову, один раз тобі пощастить

Що вони б’ють її черевиком і зв’язують зап’ястки

Проте і чесним, і дармоїдам дозволено тиснути ліктем натовп

І він може пробити, не зламавши голови

Розбивається об стіну

Ви можете надрукувати дивні руки навіть з кам'яним обличчям

Завжди треба чимось ризикувати, коли ти сильний в плечах

Можна тицьнути серцем на долоню або душити пташку

Тоді лише трохи покаяння і декалітр сліз

Люди цього хочуть!

Хоч і поголений і вимитий, завжди трохи брудний

Ви добре вмієте придушувати свої почуття, навіть не займаючись сексом

Ви можете балакати, але завжди поспішаючи, і лестити дурню

Тому що обов'язкова умова успіху - імплантація горба

Його світ просить!

Так вибачте, це доля, що всі палають

Чому горб на хребті ще не виріс?

У дитинстві я спав, згорнувшись калачиком, коли мене мучили голодуванням

І тому я йду прямо, ти високий чоловік

Як ви можете бачити

Красуня дісталася іншим дітям, а значить і суддям

Зробили з мене гобліна за рахунок голови

Коли мене витягли з колиски, я не наплакався

І вони вклали мізки в свої черепи і трохи красномовства...

— доволі сумний подарунок

Невдовзі я підняв ноги й заволодів пам’яттю

Що на початку я виявив, що в нього є мати

Однак, познайомившись із родиною, я впізнав першу плутанину:

Хоча у мене одна мати, у мене багато матерів

Хто хоче мене

Як я був радий мати тата

Проте сказали, що навіть держава вважає мене сином

Тоді той, кого звали сонцем, вставай для тата

«Вбивця по татові, шахрай по тато!», і відтоді до сьогодні

Я усиновлений

Добре, я вмію читати і писати, але цього недостатньо

Я також навчився брехати — зброя проти підлості

Ті, хто стикається з насильством з добротою, рідко виховують вдячність

Адже конопля підійде до конопляної сорочки

Якщо ви хочете її залатати

Ну, не радо, коли діти дізнаються

Що раз він запрошує на батьківщину, а інший раз на вечірку

Те, що мати – це та, яка просить, – це мати роду людського

То військо матір'ю зветься, а то земля -

— наша мати

Шрами взяла, ну марно рахувати

І ви навряд чи можете звинуватити мене за те, що я злий на свою матір

Потім я достатньо виріс, щоб погодитися на приручення

Що у мене кілька мам, але один батько

Нарешті певність!

Досить фігні, перейдемо до справи: мене навчили майстри

Це краще, ніж жити в клітці, не носити сорочку

Зараз я навіть не маю штанів і холод морозить мої плечі

А господарі танцюють під дудку і кричать із клітки

Що я зрадив!

Кажуть - не піддаватися образам і наражатися на зло

Коли він дасть мені ляпаса, я повинен поставити іншого

А вони — хрест на шиї і образа в очах

І вони відштовхують студента, просто зайшовши в їхні двері

До наших сонечок

Тоді казали, що жебракувати не по-чоловічому

Треба не брати дарів, зневажати милостиню

А самі ходять ненажерливі, і милостиня їх годує

А студенти ходять виснажені й голодні

Нещастя і потреба

Що ж, залишимо господарів цвірінькати на жердинці

Не всі достатньо яскраві для офісу

Хто сильний і сором'язливий, нехай тримається весла

У кого рота, той і на депутатське крісло годиться

Або на базар

Ви можете бути вбивцею, або шевцем, або драматургом

Тоді не будеш битись палицею і зможеш бути прагматиком

Або стати писарем, мати перо за підвіску

Ти нічого не можеш зробити?

Будь холостяком!

Ви вражаєте?

Бути цензором

Або дурень!

Бог дав нам багато місця, кожному по своїй долі

Але часто, на жаль, диявол міняється місцями

І тоді шахраї стають адвокатами, а вбивці — святими

Тоді митці стають шахтарями, а імппоненти стають науковцями

До свого образу

Коли двірник священик, то священик прибирає вулиці

Коли лікар ходить з раковиною і пере під’юбники

Тоді дурень охороняє реактор, а м'ясник пише вірші

Тоді цензор стає редактором, а швець стає правителем імперії

Зображувати світ

Відміряв хліб руками

Тоді я довірив свою голову зберігати мудрість

Однак я розбив голову і впав

А потім Рарах мене освистів, я б помінявся ролями

Кажуть, наприклад, зміни

Так голова намутилася, про хліб дбала

І рука підтримувала там, де потрібна була мораль

Проте я потерся об швець і забажав верпанек

Результат — шрами на черепі та тріщина на скроні

Хлопати як удар

Шукав правильний шлях і знаходив розраду

Що з’єднання рук з головою приведе до успіху

Але я забув, бідний, що можу бити шевця

Той верпанек триногий і його нелегко перекинути

Гробовник взяв на себе

Руки і голова пішли до біса, згодні

Що трунар не знає жартів, він серйозний за професією

Він хоче тільки дискусій з мертвими і не знає вихідних субот

Я не став чекати з іншими, а просто – вдарив по бутсах

І ось я тут

Місія: Сьогодні і професор, і студент знають, що веселощі закінчилися

Коли трунар штовхає труну і чекає овацій

А з горизонтального положення встати найлегше

Щоб ти спирався на ноги, а рука тобі допомагала

Тоді думайте своєю головою!