Pasážová revolta - Aleš Brichta Band, Karel Kryl

Nosíme z módy kopretiny, čímž okrádáme stáda

A vůl, kdys’jméno obětiny, je titul kamaráda

Na obou nohách vietnamku a jako komfort hlavu

Na klopě placku jak psí známku — znak příslušnosti k davu

I naše generace má svoje prominenty

Program je rezignace a facky argumenty

Potlesk je k umlčení a pískot na pochvalu

A místo přesvědčení jen pití piva — z žalu

Pod zadkem stránku Dikobrazu, vzýváme zlatý tele

Sedáme v koutcích u obrazů, čekáme Spasitele

Civíme lačně na měďáky, my — Gottwaldovi vnuci

A nadáváme na měšťáky, tvoříce Revoluci

I naše generace má svoje kajícníky

A fízly z honorace a skromné úředníky

A tvory bez svědomí a plazy bez páteře

A život v bezvědomí a lásku — k nedůvěře

Už nejsme, nejsme to, co kdysi, už známe ohnout záda

Umíme dělat kompromisy a zradit kamaráda

A, vděčni dnešní realitě, líbáme cizí ruce

A jednou zajdem na úbytě z tý smutný revoluce

I v naší generaci už máme pamětníky

A vlastní emigraci a vlastní mučedníky

Recitál: A s hubou rozmlácenou dnes zůstali jsme němí

Ne, nejsme na kolenou — ryjeme držkou v zemi!

Носимо ромашки з моди, грабуючи стада

А віл, колись ім’я жертви, – це титул друга

В'єтнамка на обох ногах і як голова для комфорту

На лацкані значка як жетона - знак приналежності до натовпу

Наше покоління також має свої визначні місця

Програма подає у відставку і шляпає аргументи

Оплески тихі, а свист на похвалу

І замість того, щоб переконувати, просто пити пиво – від горя

Нижче сторінки дикобраза закликаємо золотого теляти

Сидимо по кутках біля картин, чекаємо Спасителя

Ми голодуємо, ми - внуки Готвальда

А ми лаємося на городян, творячи Революцію

У нашого покоління також є свої покутники

І почесні сволочі і скромні чиновники

І істоти без совісті, і гади без хребта

А життя безсвідомості й кохання — недовіра

Нас уже немає, ми не те, що колись знали, ми вже вміємо спину гнути

Ми можемо піти на компроміс і зрадити друга

І, вдячні сьогоднішній реальності, ми цілуємо чужі руки

І одного дня ми підемо від тієї сумної революції

У нашому поколінні вже є свідки

І власна еміграція, і власні мученики

Конспект: І з розбитими ротами ми сьогодні мовчали

Ні, ми не на колінах – ми копаємо свою землю!