Dachau blues - Karel Kryl

Kdyz stiny k sobe v touze lnou

Tma prohlasi se kouzelnou

A nekde zneji bici

Kdyz mesic tepe do mrisky

Dva Popelciny orisky

S sedivou holubici

Kdyz zvony pulnoc dozvoni

A vratice se rozvoni

Zly sen se vraci znovu

Jsou dosud v okne strepy skla

A krev jez znova vytryskla

Skapava do proslovu

Kdyz uzkost chodi po spickach

Jak divka v modrych lodickach

A v bile rozhalence

Kdyz promarneno vzkriseni

Kdyz most ma pouta leseni

Jez krici na milence

Kdyz zlato place mosazi

Kdyz vzduch se odel do sazi

A prazdnem skvary zeje

Zas strach ma ze lzi mozaiku

A za zveraci kazajku

Uz nasel farizeje

Zvracime precpani

a mesice se pocinaji patkem

kricime ze spani

zas desice se podepsanim radkem

pod hranou odvahou

tkvi pobledlost

jak Pilat ruce myjem

kdyz s chladnou rozvahou

jde posedlost

pak zitrka nedozijem

Kdyz lez je pravdy zarukou

Jde volnost s pouty na rukou

A vukol kvetou hroby

Kdyz z lasky stal se mourenin?

Pak devce poda ruzenin

A zbude bez ozdoby

Kdyz zloba zbyva bez lasky?

Pak Zidum krade oblazky

A hlasa toleranci

A intelekt kdyz bez duse?

Pak podoben je ropuse

Ci slepci smecem v tanci!

Коли тіні чіпляються одна за одною в бажанні

Темрява оголошує себе чарівною

А барабани десь звучать

Коли місяць б'є в сітці

Два горіха Попелюшки

З сидячим голубом

Коли дзвонять опівночі

І ворота відкриються

Поганий сон повертається знову

У вікні ще лежать осколки скла

І знову хлинула кров з заливу

Капає в промову

Коли тривога йде навшпиньки

Як дівчина в синіх човнах

І в білому

Коли втрачено воскресіння

Коли на мосту закутий ліс

Їжте крики для закоханих

При золоті місце латунь

Коли повітря занесло в кіптяви

І порожні білки

Знову боюся, що там мозаїка

І за гамівну сорочку

Він знайшов фарисеїв

Ми кидаємо людей

а місяці починаються в п'ятницю

крики сну

знову desice з підписаним рядком

під краєм мужності

ткви блідість

як пилат мити руки

хоча з холодним балансом

є одержимість

то завтра я не закінчу

Коли лізеш, правда гарантована

Є свобода з наручниками

А могили цвітуть

Коли кохання стало дурнем?

Потім дівчата дарують троянди

І він залишиться без прикрас

Коли гнів залишається без любові?

Тоді Зідум краде хмари

Голос толерантності

А інтелект без душі?

Тоді це виглядає як ропус

Я сліпий у танцях!